Blog

Житлова політика в глухому куті Лише в Києві у квартирних чергах стоять майже 70 тис. родин, а кількість квартир, які люди отримують, коливається тут в межах 50-100 на рік. Загалом в Україні, за різними оцінками, щорічно видається 200-300 квартир, при тому що в чергах може бути набагато більше, ніж 600 тис. родин, тобто шанси отримати квартиру від держави майже нульові. “Проблема в тому, що це дані лише на 2015 рік, після чого Держстат скасував форму звітності по квартирній черзі, то ж суцільної державної статистики немає – від того й доводиться збирати мозаїку з місцевих джерел. Однак, якщо врахувати наскільки збільшилася кількість людей, які потребують поліпшення житлових умов через війну, лишається тільки уявляти реальні обсяги цієї черги”, – зауважила народний депутат, голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк. Для того, щоб змінити ситуацію, в парламенті зареєстрували законопроєкт № 12377 “Про основні засади житлової політики”.
У пояснювальній записці до нього йдеться про те, що необхідність прийняття такого документа зумовлена, насамперед, тим, що діюча редакція Житлового кодексу України, яка була розроблена в 1983 році та введена в дію на початку 1984-го, не відповідає соціально-економічному та політичному устрою держави, включаючи перехід України до ринкової економіки, і відображає принципи та положення, закладені за радянських часів.
У червні 1995 року постановою Верховної Ради була ухвалена Концепція державної житлової політики, проте євроінтеграційний курс України, закріплений в Конституції, зобов’язує узгодити законодавство й стандарти життя з європейськими зразками. Тому гостро постала необхідність реформування житлової політики та гармонізації норм законодавства з сучасними світовими нормами та стандартами.
Згідно зі статистичними даними станом на 1 січня 2015 року, 657 тис. сімей перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов в органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях, що ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у ньому – Міноборони, СБУ, служби розвідки, Нацполіції, Нацгвардії та інші.
Тим часом в результаті реалізації впродовж декількох десятиліть Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, яка й нині продовжується, в Україні відсутні вільні квартири в комунальних житлових фондах соціального призначення та фондах житла для тимчасового проживання: 98% житлового фонду – це житло, яке перебуває у приватній власності, і тільки 1,5% – соціальне житло державної і комунальної власності. Водночас, згідно з експертними оцінками, 90% житла приватної власності передається в оренду, і цей ринок у тіні, проте соціально доступної оренди в країні не існує. Загалом житлова політика перебуває в глухому куті. І це – суттєва перепона для залучення підтримки міжнародних організацій та донорів для формування житлових фондів. Правила гри змінять Важко навіть уявити, коли держава за нинішніми правилами зможе покрити житлові потреби людей. “Крім того, ці черги чиновники можуть рухати вручну – за хабарі. Тому той, хто стоїть у черзі, наприклад, десятим, може в один момент стати сотим або тисячним”, – констатувала Шуляк. Для того, щоб українці, які потребують вирішення житлового питання, отримали свій шанс, парламент новим законопроєктом має намір змінити правила гри відповідно до сучасних умов. Для цього планують скасувати неефективний Житловий кодекс та запровадити низку інструментів, які, можливо, стануть дієвими. У законопроєкті, зокрема, йдеться про: – запуск одразу кількох фінансово-кредитних механізмів, щоб люди, дохід яких дозволяє, могли придбати житло у власність на пільгових умовах;
– запуск системи соціального та службового житла, яке надаватиметься в тимчасове користування на умовах пільгової оренди;
– соціальну оренду з правом викупу – орендуючи таке житло понад 10 років, у людини з’явиться можливість його викупити (орендні платежі йдуть у револьверний фонд, за кошти якого будується нове соціальне житло для тимчасового користування).
Варто уточнити, що службове житло, згідно новому проєкту закону, не підлягатиме приватизації та надаватиметься лише на період виконання службових обов’язків. Перелік категорій осіб, які матимуть право на таке житло, для Державного житлового фонду визначатиме Кабмін, а для місцевих – самі громади. Саме таким є механізм надання службового житла в користування у більшості країн Європи. В Європі нікого не дивує, що люди навіть після виходу на пенсію винаймають житло, в кращому випадку – соціальне, з меншою орендною платою, ніж у приватних господарів.
Винятком у нас будуть лише військові та ветерани. Вони продовжуватимуть отримувати у власність житло від держави – з Державного житлового фонду. “Зміна правил розподілу й користування службовим житлом назріла дуже давно. Однак на цей раз ми розраховуємо, що вона нарешті відбудеться, оскільки цього вимагає від України Євросоюз за програмою Ukraine Facility. Для цього є й чіткий дедлайн – 4 квартал поточного року, тобто провести його через сесійну залу в другому читанні потрібно вже цієї осені. Темпи, з якими ми працюємо в межах поданих правок, дають сподівання, що це зрештою відбудеться”, – наголосила очільниця профільного комітету. До слова, Ukraine Facility – це програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу. Протягом 2024-2027 років ЄС зобов’язався спрямувати на фінансування держбюджету, стимулювання інвестицій, а також технічну підтримку в реалізації реформ 50 млрд євро.
В новому законопроєкті є ще одна важлива складова майбутньої житлової політики – прозорість та мінімізація участі чиновників. Цьому має допомогти цифровізація – передбачено запуск Єдиної інформаційно-аналітичної системи у житловій сфері.
Система аналізуватиме увесь комплекс факторів, які впливають на підбір оптимального способу вирішення житлового питання того чи іншого громадянина або родини. Це, зокрема, соціальний статус (наприклад, ВПО, багатодітна родина тощо), рівень доходів, наявність житла у власності та багато іншого. І пропонуватиме його. Завдяки цьому не чиновник вирішуватиме, кому з черги надавати житло першому. У Верховній Раді вважають, що це має зробити майбутню житлову політику більш ефективною.
Галина Гірак