Феномен зміни чорних окулярів на рожеві Шифтинг – це інтернет-феномен, що здобув популярність передусім на платформах TikTok, Reddit і YouTube. Це явище поєднує техніки концентрації, уяви та саморегуляції. Й водночас демонструє, як працює сучасна культура мрій цифрових спільнот.
Його прихильники вважають, що за допомогою спеціальних технік можна “переміститися” у бажану реальність – альтернативний світ, котрий відрізняється від повсякденного життя. Часто мова йде не просто про фантазійні образи, а про докладно продумані сценарії, натхненні улюбленими фільмами, книгами, іграми чи власними уявленнями. Такі описи створюють ілюзію глибоко прожитого досвіду, а інколи – формують новий спосіб мислення про себе та світ.
Однак, хоча прихильники шифтингу й говорять про “справжнє переміщення”, наукові джерела, зокрема матеріали Американської психологічної асоціації (APA) та Європейської федерації психологічних асоціацій (EFPA) розглядають подібні стани як поєднання технік релаксації, візуалізації та сфокусованої уваги.
У цих матеріалах наголошується, що подібні практики можна порівнювати з зануренням у стан гіпнозу, глибокою медитацією або ж структурованими уявними сценаріями, що широко застосовуються у психотерапії та спортивній психології.
Тобто, з точки зору доказової науки, шифтинг не є подорожжю між реальностями, але може бути формою інтенсивної роботи з уявою.
Популярність цього феномену психологи пояснюють кількома чинниками. По-перше, люди, особливо підлітки та молодь, шукають способи впоратися зі стресом, невизначеністю та тиском. По-друге, сучасні медіа заохочують до створення персональних світів за допомогою історій, котрі легко реконструювати у внутрішній уяві. По-третє, соціальні спільноти формують відчуття приналежності: коли інші люди стверджують, що “перемістилися”, це додає практиці переконливості.
При цьому важливо підкреслити, що офіційні психологічні організації не розглядають шифтинг як патологію сам по собі. Він може бути безпечним способом візуалізації, якщо людина чітко розрізняє фантазію та реальність й використовує техніки для самозаспокоєння, творчості чи зниження тривожності. Не так вже все й безпечно? Однак спеціалісти радять звертати увагу на можливі ризики: уникання реальних проблем, заміщення соціальних контактів фантазійним світом або надмірну емоційну прив’язаність до вигаданих сценаріїв.
Одним із ключових питань, що хвилює як фахівців, так і користувачів соцмереж, є межа між творчою уявою та дезадаптивним фантазуванням. Це термін, який використовується в психологічних дослідженнях для опису стану, коли уявні світи починають переважати над реальними взаємодіями та перешкоджати повсякденному функціонуванню.
Проте ті ж офіційні джерела наголошують: сама по собі фантазія не є проблемою. Навпаки, вона природна й необхідна для розвитку мозку, емоційного інтелекту та креативного мислення. Важливим тут є баланс і здатність повернутися до реальності.
Із поширенням тренду психологи почали проводити більше досліджень, присвячених тому, як на формування таких практик впливають соціальні мережі. У звітах провідних цифрових дослідницьких центрів наголошується, що алгоритми платформ сприяють популяризації контенту, котрий викликає сильні емоції: а саме шифтинг часто поєднується з бажанням отримати інтенсивний позитивний досвід без ризику або наслідків. Це створює відчуття “легкого входу” у альтернативний світ, що належить лише тобі.
Узагальнюючи, можна сказати наступне: феномен шифтингу виріс на перетині людської уяви, психологічних механізмів саморегуляції та культури цифрового спілкування. Він є водночас інструментом самовираження і нагадуванням про те, наскільки дієвою може бути сила нашої свідомості. Механізми практик Техніки шифтингу, що поширюються у соцмережах, здебільшого спираються на методи, добре відомі у психології та нейронауках. Серед них – розслаблення м’язів, дихальні вправи, медитація усвідомленості, візуалізація та створення детальних сценаріїв. Саме завдяки цим компонентам методика виглядає переконливою: у ній немає магії, але є знайомий набір прийомів, котрі допомагають фокусувати увагу й активувати уявні образи.
Найпоширеніший підхід передбачає, що людина лягає у зручну позу, заспокоює дихання, розслабляє тіло й уявляє себе у “новій реальності”. Цей стан близький до гіпнагогії – природної межової фази між бадьорістю і сном, коли мозок ще зберігає активність, але перестає чітко фіксувати зовнішні подразники. У наукових публікаціях, що аналізують цей стан, зазначається: саме в цей момент уява стає найяскравішою, а відчуття реальності найменш жорстким.
Інша популярна техніка – складання “скрипту”. Скрипт – це детальний опис нової реальності: від зовнішності до оточення, від характерів людей до конкретних подій. З точки зору психології, таке структуроване уявлення працює подібно до наративної терапії, коли людина створює історію про себе, аби краще зрозуміти свої переживання та цілі. Скрипт дозволяє не просто мріяти, а організувати фантазію у чіткий сюжет.
Офіційні психологічні джерела підкреслюють, що техніки активної уяви можуть бути корисними для розвитку емоційної стійкості, творчості, самомотивації та контролю над стресом. Наприклад, візуалізація давно використовується у спортивній підготовці, медитаційних практиках та когнітивно-поведінковій терапії. Й саме ці механізми лежать у основі того, як працює шифтинг, навіть якщо його інтерпретація у соцмережах може виглядати безглуздими фантазіями.
Однак при цьому важливо зберігати усвідомленість: шифтинг ніяк не замінює реальність і не може сам по собі вирішити реальні життєві труднощі. Тож спеціалісти радять використовувати його лише як спосіб творчого мислення, відпочинку або ж емоційної розрядки, а не як втечу від світу. І якщо людина починає відчувати, що їй важко повернутися до звичних справ або що її уява переважає над реальністю, варто одразу звернутися до психолога.
Тим не менш, для більшості людей шифтинг – це мирний та безпечний спосіб зануритися у світ фантазії, котрий може надихати, допомагати розслаблятися або шукати нові ідеї. Він не суперечить науковим даним, якщо розуміти його як інтенсивну роботу уяви, а не як фізичне переміщення між всесвітами. І хоча навколо нього багато міфів, насправді це просто сучасний прояв давньої людської здатності мріяти.
Віра Коваленко
