До середини століття кількість нових випадків раку печінки у світі може зрости майже вдвічі – з 870 тисяч до 1,52 мільйона на рік, якщо не буде вжито заходів для боротьби з основними чинниками ризику. Про це йдеться у масштабному дослідженні, опублікованому в медичному журналі The Lancet.
Рак печінки вже є шостим за поширеністю видом онкології, а також третім за смертністю: до 2050 року хвороба може забрати 1,37 мільйона життів щороку. Однак експерти зазначають, що близько 60% випадків цього захворювання можна запобігти.
Серед головних причин – вживання алкоголю, вірусні гепатити В і С, а також накопичення жиру в печінці внаслідок ожиріння, відоме як MASLD (неалкогольна жирова хвороба печінки).
Найбільшу загрозу, як очікується, й надалі становитимуть віруси гепатиту В і С. Найефективніший спосіб профілактики – вакцинація новонароджених, проте її охоплення залишається низьким у країнах із низьким рівнем доходу, особливо в регіоні Африки на південь від Сахари. Якщо ситуація не зміниться, кількість смертей між 2015 і 2030 роками внаслідок гепатит В може сягнути 17 мільйонів.
Водночас частка випадків раку печінки, пов’язаних із вживанням алкоголю, до 2050 року зросте до понад 21%, що на понад два відсотки більше, ніж у 2022-му. Зросте й кількість випадків, спричинених ожирінням: з 8,9% до 11%.
Автори дослідження закликали до негайних глобальних дій і підвищення обізнаності про ризики раку печінки. Особливу увагу рекомендують звернути на людей з ожирінням або діабетом у США, Європі та Азії, інформуючи їх про небезпеку жирової хвороби печінки.
Позначка: Вчені
-
Рак печінки стане вдвічі частішим до 2050 року, якщо не вжити заходів
-
Вчені змоделювали наслідки ядерної зими для агрокультури
Після масштабної ядерної війни планету може чекати різке похолодання і тривалий голод – йдеться про сценарій так званої ядерної зими. Команда дослідників із Пенсильванського університету змоделювала, як різні рівні ядерного конфлікту вплинуть на глобальне виробництво кукурудзи – найпоширенішої зернової культури у світі. Як повідомляє ScienceDaily, результати виявилися тривожними: навіть обмежений регіональний конфлікт може знизити світові врожаї кукурудзи на 7%, а глобальна війна – на 80%.
Дослідження передбачає шість сценаріїв з різною кількістю сажі, викинутої в атмосферу – від 5 до 165 млн тонн. В умовах ядерної зими попіл і сажа блокуватимуть сонячне світло, що призведе до падіння температур і колапсу сільського господарства в усьому світі.
Окрім недостатнього освітлення й холоду, вчені також врахували зростання рівня ультрафіолетового випромінювання UV-B, спричинене руйнуванням озонового шару. За підрахунками, це може скоротити врожайність кукурудзи ще на 7%, тобто загальна втрата врожаю у найгіршому сценарії сягне 87%.
Науковці вважають, що вирішенням можуть стати так звані “аграрні комплекти стійкості” – заздалегідь підготовлені набори насіння культур, адаптованих до короткого та холодного вегетаційного сезону. Такі комплекти могли б забезпечити харчову безпеку у перші нестабільні роки після катастрофи.
Один з авторів дослідження, Юнін Ші, наголошує: навіть зменшення врожайності на кілька відсотків може спровокувати світову продовольчу кризу. Проте своєчасне використання альтернативних культур може підвищити врожайність до 10% у порівнянні з відсутністю адаптації.
Вчені бачать цінність у дослідженні навіть поза катастрофами, спричиненими людською діяльністю, адже подібні наслідки можуть спричинити не лише війни, але й, наприклад, потужні виверження вулканів. -
Після 50 років старіння різко прискорюється – вчені
Китайські вчені дійшли висновку, що приблизно у віці від 45 до 55 років в організмі настає переломний момент, після якого старіння значно прискорюється.
Дослідження опубліковане в журналі Cell і ґрунтується на аналізі зразків тканин 76 людей віком від 14 до 68 років, які померли від випадкової черепно-мозкової травми. Зразки були зібрані з восьми систем організму, включно з серцево-судинною, імунною та травною.
Дослідники вивчили понад 17 тисяч білків, створивши детальний атлас білкової активності. З віком значно збільшується експресія 48 білків, які пов’язані з розвитком хронічних хвороб.
Особливу увагу вчені звернули на аорту -головну артерію організму. Саме в її тканинах виявили білок, який, як показали експерименти на мишах, може прискорювати старіння в інших частинах тіла. Це дає підстави припускати, що кровоносні судини не лише старіють першими, а й “передають” старіння іншим органам.
Цікаво, що перші зміни у наднирниках, які відповідають за вироблення гормонів, вчені помітили вже у 30 років.
Раніше, у 2024 році, інше дослідження також вказувало на “стрибки старіння” -приблизно у 44 та 60 років. Різниця у висновках може пояснюватися методологією та типом аналізованих зразків.
Автори роботи наголошують: щоб визначити точний вік перелому у старінні, потрібні масштабніші міжнародні дослідження. Утім, уже зараз ці результати змінюють розуміння того, як і коли ми старіємо. -
Блискавки щороку вбивають сотні мільйонів дерев – вчені
Нове дослідження показало, що щороку через удари блискавок гине близько 320 мільйонів дерев. Про це повідомляє журнал Global Change Biology, на який посилається Popular Science.
Науковці з Мюнхенського технологічного університету створили математичну модель, яка поєднує дані про рослинність, структуру лісів і атмосферні електричні розряди. Раніше вчені покладались переважно на польові спостереження, що охоплювали невеликі ділянки.
Результати шокують: блискавки щороку спричиняють до 2,9% втрат загальної біомаси рослин на планеті. Причому ці підрахунки не включають пожеж, які теж виникають від ударів блискавок.
За словами провідного автора дослідження Андреаса Краузе, це відкриття допоможе точніше оцінювати викиди вуглецю, які утворюються через загибель дерев. За їхніми підрахунками, щороку блискавки спричиняють від 0,77 до 1,09 мільярда тонн CO₂, що наближається до обсягів викидів від лісових пожеж.
Вчені наголошують, що з потеплінням клімату частота блискавок може значно зрости, а отже, і шкода для лісів буде ще більшою. Це робить блискавки важливим фактором, який слід враховувати у глобальних екологічних моделях.
“Тепер ми можемо не лише оцінити, скільки дерев щорічно гине від ударів блискавок, але й визначити регіони, які від цього постраждали найбільш. Також це допоможе оцінити наслідки глобального накопичення вуглецю та збереження структури лісів”, – підкреслив Краузе. -
Блискавки щороку нищать сотні мільйонів дерев – вчені
Нове дослідження показало, що щороку через удари блискавок гине близько 320 мільйонів дерев. Про це повідомляє журнал Global Change Biology, на який посилається Popular Science.
Науковці з Мюнхенського технологічного університету створили математичну модель, яка поєднує дані про рослинність, структуру лісів і атмосферні електричні розряди. Раніше вчені покладались переважно на польові спостереження, що охоплювали невеликі ділянки.
Результати шокують: блискавки щороку спричиняють до 2,9% втрат загальної біомаси рослин на планеті. Причому ці підрахунки не включають пожеж, які теж виникають від ударів блискавок.
За словами провідного автора дослідження Андреаса Краузе, це відкриття допоможе точніше оцінювати викиди вуглецю, які утворюються через загибель дерев. За їхніми підрахунками, щороку блискавки спричиняють від 0,77 до 1,09 мільярда тонн CO₂, що наближається до обсягів викидів від лісових пожеж.
Вчені наголошують, що з потеплінням клімату частота блискавок може значно зрости, а отже, і шкода для лісів буде ще більшою. Це робить блискавки важливим фактором, який слід враховувати у глобальних екологічних моделях.
“Тепер ми можемо не лише оцінити, скільки дерев щорічно гине від ударів блискавок, але й визначити регіони, які від цього постраждали найбільш. Також це допоможе оцінити наслідки глобального накопичення вуглецю та збереження структури лісів”, – підкреслив Краузе. -
Змія, яку вважали вимерлою, знову з’явилася на Барбадосі
На острові Барбадос науковці знову знайшли барбадоську ниткоподібну змію (Tetracheilostoma carlae) -найменшу змію у світі, яка, як вважалося, зникла ще 20 років тому. Про це повідомляє Associated Press.
Несподіване відкриття зробив під час весняної експедиції 2025 року Коннор Блейдс, керівник природоохоронного проєкту Міністерства навколишнього середовища Барбадосу. Піднявши камінь у лісі, він помітив крихітну змію, схожу на черв’яка, й узяв її з собою до лабораторії.
У мікроскоп вчений побачив характерні для цього виду ознаки: бліді жовті лінії на спині, очі, розташовані збоку голови, та особливу луску на носі. Це стало доказом, що вимерла рептилія насправді жива і досі мешкає у дикій природі.
Організація Re:wild офіційно оголосила вид “заново відкритим”.
Барбадоська ниткоподібна змія -сліпа, неотруйна і завдовжки до 10 см. Вона риє нори в ґрунті, харчується термітами та мурахами, відкладає лише одне яйце.
Втім, науковці занепокоєні: скорочення лісів на Барбадосі може поставити цей рідкісний вид під загрозу зникнення.
Змію вперше ідентифікували у 2008 році за музейними зразками. Її відкрив професор Університету Темпл С. Блер Хеджес і назвав на честь своєї дружини -Carlae. -
У Шотландії виявили військовий корабель XVIII століття
У Шотландії на Оркнейських островах під час пробіжки школяр помітив дерев’яні ребра корабля, що стирчали з піску на пляжі. Про це повідомляє Associated Press.
Відкриття зробив у лютому 2024 року, коли шторм змив верхній шар піску. Знахідка привернула увагу археологів, які за допомогою місцевої громади провели розкопки та дослідження. Як з’ясувалося, на пляжі могли виявити військовий корабель XVIII століття.
За попередніми оцінками науковців, це – британський фрегат “Граф Чатем” (Earl of Chatham), який брав участь у війні за незалежність США у 1770-х роках. Судно мало 24 гармати і було збудоване на південному узбережжі Англії.
Після завершення служби у Королівському флоті, корабель у 1784 році продали. Відтоді він використовувався в арктичних водах поблизу Гренландії для вилову китів – у той час китовий жир був стратегічно важливим ресурсом.
Експерти провели аналіз деревини, використавши методику датування за річними кільцями. Результати підтвердили, що матеріал походить із середини XVIII століття з півдня Англії. Завдяки точності британської бюрократії того часу археологам вдалося звузити коло ймовірних суден, які могли затонути біля Оркнейських островів.
“Для мене одним з найважливіших здобутків цього проєкту стало усвідомлення того, настільки минуле в Сандеї постійно з вами – або видиме, або злегка приховане під поверхнею”, – поділилася враженнями місцева жителька Рут Піс.
Фахівці також зазначають, що зміни клімату сприяють ерозії берегової лінії, тож подібні знахідки можуть траплятися частіше. -
Вчені виростили водорості в умовах Марса
Вченим з Гарвардського університету вдалося виростити водорості всередині біорозкладної пластикової камери, що функціонувала в умовах, максимально наближених до марсіанських.
Результати дослідження опублікували в журналі Science Advances, повідомляють Space та Phys.org.
Команду очолив кліматолог і планетолог Робін Вордсворт. У лабораторії науковці створили спеціальну камеру з полілактидної кислоти – біопластику, який виготовляється з відновлюваних ресурсів і повністю розкладається. Всередині цієї камери вони культивували водорості виду Dunaliella tertiolecta.
Камера була надрукована на 3D-принтері та спроєктована так, щоб відтворити атмосферу Марса: низький тиск (менше 1% земного) і підвищений вміст CO₂. Попри екстремальні умови, водорості не тільки вижили, а й ефективно здійснювали фотосинтез.
“Якщо у вас є середовище, зроблене з біопластику, і в ньому ростуть водорості, то ці водорості можуть виробляти ще більше біопластику. Таким чином починає формуватись система із замкненим циклом, яка здатна підтримувати себе саму й навіть зростати з часом”, – пояснив Вордсворт.
Ключову роль зіграв біопластик: він захищав водорості від шкідливого УФ-випромінювання, але водночас пропускав світло, необхідне для фотосинтезу. Крім того, інженери створили в камері градієнт тиску, що дозволив зберегти рідку воду – хоча за звичайних марсіанських умов це неможливо.
У перспективі біопластик може стати основою для побудови екологічних, “живих” конструкцій на інших планетах. Його легко виготовляти на місці, а отже, не потрібно транспортувати з Землі.
Проте вчені наголошують: попереду ще чимало досліджень. Для створення стабільної позаземної екосистеми знадобляться роки, але ці перші успіхи вже прокладають шлях до автономного життя за межами планети. -
На краю Сонячної системи виявили унікальний об’єкт
На самому краю Сонячної системи вчені зафіксували космічний об’єкт, який наче “танцює” разом з Нептуном у рідкісному орбітальному ритмі.
Це перший в історії відкритий об’єкт, що робить один оберт навколо Сонця на кожні десять обертів восьмої планети.
Про незвичайне відкриття повідомляє The Planetary Science Journal, посилаючись на дослідження, проведене міжнародною командою науковців. Кам’яне тіло, яке отримало назву 2020 VN40, рухається по сильно нахиленій орбіті, і середня його відстань від Сонця – близько 140 астрономічних одиниць (це у 140 разів далі, ніж Земля).
Особливість руху цього об’єкта в тому, що він наближається до Сонця одночасно з Нептуном, хоча й перебуває значно нижче площини Сонячної системи – на відміну від інших транснептунових тіл, які зазвичай залишаються в межах цієї площини.
“Цей новий рух схожий на пошук прихованого ритму в пісні, яку, ми думали, що знаємо. Це може змінити наше уявлення про те, як рухаються віддалені об’єкти” – коментує співавторка дослідження Рут Мюррей-Клей.
На думку авторів, 2020 VN40 тимчасово “захоплений” гравітацією Нептуна, що й зумовлює такий синхронний “танець”. Його відкриття свідчить, що тіла з нахиленими орбітами можуть мати досі невідомі типи руху, які ще належить вивчити.
“Це великий крок для розуміння зовнішньої частини Сонячної системи. Це показує, що навіть дуже віддалені регіони під впливом Нептуна можуть приховувати об’єкти. Це дає нам нові підказки про те, як еволюціонувала Сонячна система” – зазначає керівниця роботи Розмарі Пайк. -
Вчені розробили ефективний та екологічний метод переробки батарей
Команда науковців з Політехнічного інституту Вустера (США) розробила методику переробки літій-іонних батарей, яка є одночасно ефективною та безпечною для довкілля, повідомляє Techxplore.
Нова гідрометалургійна технологія орієнтована на переробку зношених катодів з низьким вмістом нікелю – матеріалів, які зазвичай складно відновити стандартними способами. На відміну від традиційної переробки, новий метод дозволяє відновити понад 92% важливих металів – нікелю, кобальту та марганцю – та перетворити їх на високопродуктивний катодний порошок.
Випробування показали, що акумулятори, виготовлені з використанням перероблених матеріалів, демонструють ефективність, аналогічну батареям з первинної сировини: вони зберігають 88% ємності після 500 циклів заряджання та понад 85% після 900 циклів у комерційних акумуляторах.
Окрім цього, новий метод споживає на 8,6% менше енергії, ніж звичайна гідрометалургія, і зменшує викиди CO2 на 13,9%, що робить його ще більш привабливим з екологічної точки зору.