Вчені зі Стенфордського університету зробили прорив у створенні штучних органів, розробивши обчислювальну модель, яка дозволяє за лічені хвилини проєктувати мережі кровоносних судин для 3D-друку будь-якого органу, повідомляє NewScientist. Цей підхід може допомогти подолати один із головних бар’єрів у трансплантації штучних органів – відсутність системи живлення тканин.
Лише 10% пацієнтів у світі отримують необхідні органи для пересадки. 3D-друк органів розглядається як потенційне вирішення проблеми, проте штучні тканини без судин швидко гинуть. Дотепер створення таких мереж займало дні або тижні. Новий підхід, запропонований командою під керівництвом Елісон Марсден, базується на математичному законі, що описує природне розгалуження судин у тілі.
Дослідники протестували модель, створивши судинну мережу з 25 каналів для кільцеподібної структури діаметром 1 см, надрукованої з клітин нирки. Структуру надрукували з використанням частинок холодного желатину, а потім нагріли до температури тіла – 37°C, що дозволило утворити порожнисті канали діаметром 1 мм. Через них безперервно прокачували рідину з киснем і поживними речовинами, імітуючи кровотік.
Через тиждень у структурі з судинами кількість живих клітин була у 400 разів більшою, ніж у контрольній версії без судин, хоча обидві занурювалися в однакове поживне середовище. Марсден пояснює, що клітини виживали лише поблизу судин, бо поки що неможливо надрукувати менші, тонші капіляри, необхідні для живлення віддалених ділянок. Команда вже працює над вирішенням цієї проблеми.
За словами Х’юґа Тальбо з Університету Париж-Сакле, дослідження “відсуває межі можливого” й може дозволити створення судин для повнорозмірного органа не за тиждень, а за кілька годин. У майбутньому такі мережі можуть доповнити або навіть замінити донорські органи.
Наступний етап – друк повноцінних судинних систем у великих органах. Якщо все піде за планом, перші випробування надрукованих органів на свинях можуть відбутися вже протягом п’яти років.
Позначка: Вчені
-
Вчені зможуть друкувати мережі кровоносних судин для штучних органів
-
Астрономи вперше в історії отримали фото південного полюса Сонця
Вперше в історії науковцям вдалося отримати чіткі знімки південного полюса Сонця. Це стало можливим завдяки космічному апарату Solar Orbiter, повідомляє Європейське космічне агентство (ESA) з посиланням на The New York Times.
Протягом десятиліть полюси Сонця залишалися загадкою – жоден апарат раніше не міг зазирнути під потрібним кутом. Це вдалося зробити лише після серії гравітаційних маневрів Solar Orbiter поблизу Венери. Завдяки ним зонд зміг вийти за межі площини орбіти планет і побачити зорю з нового ракурсу.
У березні 2025 року апарат пролетів на відстані близько 51,5 мільйона кілометрів над південним полюсом Сонця, під кутом 17 градусів. І зробив історичні кадри – на них видно плямисту магнітну активність, спричинену складною взаємодією сонячних магнітних полів.
“Коли Сонце перебуває в мінімумі, є північний і південний полюси – кожен зі своєю магнітною полярністю. Зараз магнітне поле є своєрідним “безладом”, – пояснює керівниця місії Анік Де Гроф.
Ці знімки важливі не лише з наукової цікавості. Вони допоможуть краще розуміти 11-річні цикли сонячної активності – і, можливо, прогнозувати космічну погоду, яка впливає на супутники, комунікації та навіть електромережі на Землі.
Крім того, вчені прагнуть з’ясувати, чому заряджені частинки з полюсів Сонця рухаються швидше, ніж ті, що надходять з екватора. Це одна з ключових загадок, над якою Solar Orbiter працює просто зараз. -
Вперше отримано фото південного полюса Сонця
Вперше в історії науковцям вдалося отримати чіткі знімки південного полюса Сонця. Це стало можливим завдяки космічному апарату Solar Orbiter, повідомляє Європейське космічне агентство (ESA) з посиланням на The New York Times.
Протягом десятиліть полюси Сонця залишалися загадкою – жоден апарат раніше не міг зазирнути під потрібним кутом. Це вдалося зробити лише після серії гравітаційних маневрів Solar Orbiter поблизу Венери. Завдяки ним зонд зміг вийти за межі площини орбіти планет і побачити зорю з нового ракурсу.
У березні 2025 року апарат пролетів на відстані близько 51,5 мільйона кілометрів над південним полюсом Сонця, під кутом 17 градусів. І зробив історичні кадри – на них видно плямисту магнітну активність, спричинену складною взаємодією сонячних магнітних полів.
“Коли Сонце перебуває в мінімумі, є північний і південний полюси – кожен зі своєю магнітною полярністю. Зараз магнітне поле є своєрідним “безладом”, – пояснює керівниця місії Анік Де Гроф.
Ці знімки важливі не лише з наукової цікавості. Вони допоможуть краще розуміти 11-річні цикли сонячної активності – і, можливо, прогнозувати космічну погоду, яка впливає на супутники, комунікації та навіть електромережі на Землі.
Крім того, вчені прагнуть з’ясувати, чому заряджені частинки з полюсів Сонця рухаються швидше, ніж ті, що надходять з екватора. Це одна з ключових загадок, над якою Solar Orbiter працює просто зараз. -
Австралійські вчені створили простий тест для виявлення целіакії
Науковці з Австралії створили новий тест для швидкого та простого виявлення целіакії – хвороби, що виникає при споживанні глютену. Тест виявляє імунний маркер інтерлейкін-2, який з’являється в організмі після контакту з глютеном. Цей метод дозволяє уникнути необхідності споживання глютену перед аналізами, що часто супроводжується неприємними симптомами. Дослідження показали, що тест має точність у 97% випадків. Цей інноваційний підхід може стати доступним у рутинних лабораторіях, проте експерти зауважують, що в деяких випадках тест може бути менш чутливим у пацієнтів, які приймають імуносупресанти.
-
Кислотність океану сягнула критичних рівнів: під загрозою цілі екосистеми
Науковці попередили, що стан світових океанів гірший, ніж вважалося раніше. Дослідники виявили, що рівень кислотності морської води досяг критичної позначки, що становить загрозу для морських екосистем і економік прибережних регіонів. Нове дослідження показало, що “планетарна межа” кислотності океану була порушена ще п’ять років тому. Це може призвести до серйозних наслідків для морського життя, зокрема для коралових рифів, які можуть стати на межу вимирання. Дослідники закликають до зменшення викидів CO2 для зупинення глобальної кислотності океану, а також до термінових заходів для захисту найбільш вразливих регіонів та видів.
-
Астрономи виявили найпотужніші вибухи у Всесвіті з часів Великого вибуху
Астрономи зафіксували новий тип надпотужних космічних вибухів – екстремальні ядерні транзієнти (ENT), які стали найпотужнішими із зафіксованих після Великого вибуху. Як повідомляє Space, ці явища виникають, коли зірки, щонайменше втричі масивніші за Сонце, розриваються під дією надмасивних чорних дір у центрах далеких галактик.
“Ми вже понад десятиліття спостерігаємо, як чорні діри розривають зірки внаслідок приливних збурень, але ці ENT – зовсім інші звірі. Їх яскравість майже в десять разів перевищує все, що ми бачили раніше”, – зазначив Джейсон Хінкл з Інституту астрономії Гавайського університету, який очолював дослідження.
Хінкл виявив ці незвичайні явища під час аналізу тривалих світлових спалахів, що надходили з центрів галактик. Особливу увагу він звернув на два спалахи, зафіксовані космічним апаратом Gaia у 2016 і 2018 роках, а також на подібний спалах 2020 року, виявлений обсерваторією Zwicky Transient Facility.
На відміну від звичайних наднових або приливних подій, ці ENT не тільки мають значно більшу енергію, а й залишаються яскравими протягом років. Один з таких вибухів, названий Gaia18cdj, випроменив у 25 разів більше енергії, ніж найпотужніша наднова в історії, – більше, ніж 100 Сонць за весь час їхнього існування.
Окрім своєї унікальної яскравості, ENT можуть дати вченим нові знання про надмасивні чорні діри у віддалених галактиках. Завдяки їхній потужності, їх видно на величезних відстанях, що дозволяє спостерігати процеси у Всесвіті, коли йому було лише пів його нинішнього віку.
Дослідження було опубліковане в журналі Science Advances. -
Айсберг розміром з Хрещатик дрейфує біля української станції в Антарктиді
Поблизу української антарктичної станції Академік Вернадський, що на острові Галіндез, зʼявився гігантський айсберг.
Його довжина -1285 метрів, що приблизно відповідає довжині головної вулиці Києва – Хрещатика. Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр на своїй Facebook-сторінці.
Айсберг має ширину близько 90 метрів і підноситься над водою на висоту до 80 метрів. За формою це так званий столовий айсберг – з плоскою верхівкою та майже вертикальними боками, схожий на крижаний острів посеред океану.
“Зараз моя шоста зимівля на Вернадському, і я ще ніколи не бачив тут таких величезних айсбергів. Ми спостерігаємо за ним прямо з вікон станції, хоча він дрейфує за кілька десятків кілометрів від нашого острова”, – розповів керівник 30-ї Української антарктичної експедиції Олександр Полудень.
Науковці припускають, що айсберг міг відколотися від одного з шельфових льодовиків південніше – Георга VI або Вілкінса. Зараз за його переміщенням уважно спостерігають.
Такі льодові гіганти зазвичай відриваються від шельфових льодовиків і можуть мати вражаючі розміри. Наприклад, найбільший відомий айсберг В-15 мав площу понад 11 000 квадратних кілометрів, а нині найбільшим вважається айсберг A23a -його площа дорівнює приблизно чотирьом Києвам. Він теж розпочав рух лише в 2020 році, хоча відколовся ще в 1986-му, і наразі поступово руйнується біля Південної Джорджії. -
Японські науковці розробили пластик, що зникає у морі
Японські науковці розробили пластик, який здатен повністю розчинитися у морській воді всього за декілька годин -без шкоди для довкілля, повідомляє Reuters.
Цей прорив може стати важливим кроком у подоланні одного з найгостріших викликів сучасності -забруднення океанів.
Над створенням нового матеріалу працювали дослідники з Центру нових речовин RIKEN та Токійського університету. Вони стверджують, що цей пластик не лише біорозкладний, а й унікальний за своїми властивостями: він міцний, як звичайний нафтовий пластик, але розкладається значно швидше і не залишає по собі слідів.
Керівник проекту Такудзо Аїда каже, що новий матеріал настільки ж міцний, як і пластик на нафтовій основі. Водночас він розпадається на вихідні компоненти під впливом солі. Пізніше бактерії в навколишньому середовищі зможуть їх переробити, що допоможе уникнути утворення мікропластику, який шкодить водним мешканцям.
Оскільки сіль також присутня в ґрунті, матеріал може розкладатися і на суші -хоча на це потрібно більше часу, близько 200 годин для шматочка завбільшки 5 см.
Ще одна перевага -новий пластик не горить, нетоксичний і не виділяє вуглекислий газ під час розпаду.
“Діти не можуть обрати планету, на якій житимуть. Наш обов’язок як вчених – забезпечити їм найкраще можливе довкілля” – додав Аїда. -
Льодовики тануть: вчені попередили про незворотні втрати
Світові льодовики втратять близько 40% своєї маси навіть за умови, що глобальна температура більше не зростатиме. Такий невтішний прогноз опублікували вчені у журналі Science, повідомляє CNN.
У найгіршому сценарії, якщо потепління продовжиться без змін, втрати можуть сягнути майже 80%, що призведе до різкого підвищення рівня Світового океану і спричинить серйозні наслідки для мільйонів людей.
За оцінками науковців, льодовики втратять 39% своєї маси у порівнянні з 2020 роком.Ці зміни вже не зупинити: льодовики тануть, і цей процес вплине на підвищення рівня моря приблизно на 113 мм.
При цьому чинна кліматична політика не дає шансів утримати потепління нижче за 1,5℃. Якщо людство й надалі буде діяти в такому ж руслі, до кінця століття світ втратить до 76% льодовиків.
За словами дослідника льодовиків Джеймса Кіркхема, до втрати 39% маси можна пристосуватися, але до 76% – неможливо.
Найбільше постраждають ті регіони, які залежать від талої води -для зрошення, енергетики та водопостачання. Це, зокрема, частини Південної Америки, Азії та Європи.
Автори дослідження підкреслюють, що кожне зменшення потепління навіть на 0,1℃ дозволяє зберегти близько 2% льодовикової маси. Тож боротьба за кожну десяту градуса має критичне значення.
Науковці змоделювали майбутнє льодовиків за вісьмома сценаріями, охопивши широкий діапазон даних. Найоптимістичніший з них передбачає втрати в межах 15%, найгірший -до 55%.
Втім, усі моделі демонструють одну закономірність:чим більше потепління -тим менше шансів врятувати льодовики. -
Вчені виявили ген муркотіння котів
Дослідники з Центру вивчення дикої природи Кіотського університету виявили можливий генетичний зв’язок між муркотінням домашніх котів і варіаціями андрогенового рецепторного гена. Як повідомляє ScienceX, результати дослідження свідчать, що коти з коротким варіантом цього гена демонструють вираженішу схильність до муркотіння та вокальної комунікації з людьми.
У дослідженні взяли участь 280 кастрованих або стерилізованих безпородних котів, що проживають у домівках своїх власників. Науковці провели оцінку поведінки тварин, зібрали зразки ДНК і проаналізували андрогеновий рецепторний ген, порівнюючи його також із відповідними генами в інших представників родини котових.
Згідно з результатами, коти з коротким типом гена частіше муркотіли та виявляли більшу вокальність у спілкуванні з людьми, особливо самець. Натомість самки з таким самим варіантом гена частіше демонстрували агресію до незнайомців.
Цікаво, що генетичні відмінності також можуть бути пов’язані з умовами виховання: дослідники припускають, що коти з довгим варіантом гена – здебільшого породисті – менше потребують голосової комунікації, на відміну від безпородних і врятованих колишніх вуличних тварин.
У порівнянні з 11 іншими видами родини котових, таких як леопардовий кіт і кіт-рибалка, вчені виявили, що саме домашні коти мають унікальні довгі варіанти андрогенового рецепторного гена. Це може свідчити про еволюційні зміни, пов’язані з одомашненням і селекцією.
На думку дослідників, ці висновки можуть бути використані для прогнозування поведінкових рис тварин на основі генетичних даних, що відкриває нові можливості для догляду за тваринами та підвищення їхнього добробуту. У майбутньому команда планує розширити дослідження і на інших представників родини котових.
“Ми прагнемо поглибити розуміння котів і зробити стосунки між ними та людьми ще гармонійнішими”, – підсумувала авторка дослідження Юме Окамото.