Позначка: НПУ

За цими фактами слідчі поліції розслідували кримінальні провадження щодо організованих злочинних груп. Поліцейські затримали активних учасників, ще двоє перебували у міжнародному розшуку. У співпраці з правоохоронними органами Польщі та Німеччини фігурантів екстрадували в Україну, щоби вони постали перед судом і отримали покарання за свої злочини.

Орден «За мужність» — посмертно: історія харківського поліцейського Дмитра Купріянова
Помічник чергового чергової частини роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» старший сержант поліції Дмитро Купріянов захищав рідну Харківщину. Його життя обірвала російська ракета під час несення служби 18 березня 2022 року.
Життєрадісний, доброзичливий, привітний — саме таким пам’ятають Дмитра рідні та товариші по службі. Він був душею колективу, завжди з усмішкою, завжди готовий підтримати й допомогти.
З початку повномасштабної війни він разом з побратимами протидіяв диверсійним групам, забезпечував правопорядок у прифронтових районах.
Він був одним із тих, хто залишався там, де було найважче, під постійними обстрілами ворога.
Командир роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області Сергій Богдановський згадує:
💬«Це була максимально життєрадісна, доброзичлива, привітна людина. Він — душа компанії. Завжди з посмішкою, завжди з позитивом. Я ніколи не бачив його похмурим або у поганому настрої».
Життя Дмитра Купріянова обірвалося 18 березня 2022 року. російська армія завдала масованого ракетного удару по місту.
💬«Тоді прилетіло близько трьох “Іскандерів”. Дмитро перебував у цокольному приміщенні. Його накрило залізобетонною плитою — отримані травми були несумісні з життям. У той день ми тільки почали працювати з 92-ю бригадою в районі Рогані й саме готувалися до виїзду, коли стався удар»,
— згадує Сергій Богдановський.
Указом Президента України № 226/2022 від 10 квітня 2022 року старший сержант поліції Дмитро Купріянов посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
🕯 Світла пам’ять Герою. Назавжди в строю.

Голова Національної поліції України провів робочу зустріч із делегацією поліції Литовської Республіки та Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні Інги Станітє-Толочкєнє.

Логістичний маршрут наркотиків пролягав через три континенти: з Північноамериканського Гондурасу до Панами в Південній Америці, звідки «товар» потрапляв до України. Заокеанські відправники приховували кокаїн у вакуумних пакуваннях, які ховали в стінках картонних коробок. Для приховування злочинної діяльності контрабандист на правах партнера відкрив поштове відділення міжнародної доставки та отримував посилки за підробленими документами. Щомісяця ділок разом з іншими учасниками злочинної групи отримували до 30 нарковмісних посилок. Наразі лідеру наркоугруповання та його спільникам повідомлено про підозри.

Посадовця затримали під час одержання ним чергового «траншу». Нині йому повідомлено підозру. За скоєне може загрожувати до 10 років ув’язнення.

Деталі – за посиланням: https://bit.ly/4jIjpSW

Організувала її діяльність 33-річна мешканка. Ділки замовляли наркотики великими партіями по 2-3 кг, фасували їх і збували на території Одеси, а також Черкаської й Київської областей. Замовлення отримували через спеціально створені телеграм-канали, а гроші за «товар» — на банківські картки, оформлені на підставних осіб, та криптогаманці. Фігурантам загрожує до 15-ти років ув’язнення з конфіскацією майна.

У листопаді 2024 року слідчі поліції Києва завершили досудове розслідування проти 39-річного громадянина Узбекистану, підозрюваного у серії жорстоких вбивств на території Харківщини та Київщини. Поліцейські довели, що в період з 2018 по 2024 роки він вбив вісьмох громадян України, узбека, литовця та громадянина Грузії.

Після двох поранень Павло Боценюк, боєць штурмового полку «Сафарі» Департаменту поліції особливого призначення Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» і досі проходить реабілітацію. Осколки, які залишилися в тілі бійця, – нагадування про два роки перебування на фронті.

У рамках інформаційної кампанії щодо протидії вербуванню дітей, правоохоронці розповіли дітям про загрози та небезпеки, які несе спілкування з представниками країни-агресора, а також про те, як не стати інструментом у руках ворога.

Поліцейська загинула 18 листопада 2024 року внаслідок російського обстрілу Одеси балістичною ракетою Іскандер-М. Під час служби вона отримала несумісне з життям поранення. Указом Президента України старшу лейтенантку поліції нагороджено медаллю «За оборону України» посмертно.
Вікторія розпочала службу в органах внутрішніх справ у 2013 році. Працювала слідчою в територіальних підрозділах одеської поліції та в слідчому управлінні обласного главку. Вона розслідувала тяжкі та особливо тяжкі злочини: вбивства, розбійні напади, тяжкі тілесні ушкодження, — допомагала потерпілим і домагалася справедливого покарання для винних. Була професійною і високоморальною людиною.
Колишня заступниця начальника слідчого управління ГУНП в Одеській області Інна Власова згадує, що Вікторія була віддана улюбленій професії людина, надзвичайно відповідальна та фахова. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, вона однією з перших стала в чергу за автоматом, щоб захищати рідну Одесу.
Її життя обірвалося на 39-му році. Батьки втратили єдину доньку, чоловік — кохану дружину, а семирічний син — найріднішу людину у світі – маму.
🕯Честь і вічна пам’ять. Назавжди в поліцейському строю.