Позначка: НГУ

Гвардієць Владислав Каретник, який провів у полоні три роки.

У 2024 році 213 військовослужбовців Національної гвардії України отримали житло від держави.

Ще 30 гвардійців – Героїв України та членів родин загиблих Героїв отримали квартири у межах ініціативи Президента України з підтримки військових і посилення соціального захисту захисників.

У Національній гвардії також активно ведеться робота з будівництва службових квартир і гуртожитків сімейного типу. Це частина стратегічного курсу на зміцнення Сил оборони не лише у фронтовому, а й у соціальному вимірі. Службове житло та гуртожитки – це те, над чим ведеться робота й у військових частинах.

Для кожного, хто сьогодні захищає країну на фронті чи виконує службово-бойові завдання в тилу, впевненість у добробуті своєї родини є не менш важливою, ніж озброєння в руках.

На фоні повномасштабної війни житлове питання для військовослужбовців виходить на перший план. Квартири, отримані від держави, — це не лише соціальна гарантія, а й дієвий механізм підвищення мотивації та збереження боєздатного особового складу.

Журналісти побували в оселях кількох сімей гвардійців, які нещодавно переїхали у нові квартири. Вони поділилися своїми історіями: про шлях до омріяного житла, про побут, про те, як наявність власного дому впливає на душевний спокій і бажання продовжувати службу.

«Це новий етап у житті, — ділиться один із гвардійців. — Коли знаєш, що твоя сім’я має дах над головою, ти спокійніше йдеш на завдання. Це справжня підтримка від держави».

Детальніше — у спеціальному репортажі:

Підпишіться та натисніть 🔔, щоб отримувати сповіщення про нові відео та трансляції.

Читайте нас 📖

У Facebook: https://www.facebook.com/NGUmainpage
У Twitter: https://twitter.com/ng_ukraine
В Instagram: https://www.instagram.com/national_guard_of_ukraine
У Telegram: https://t.me/ngu_war_for_peace

Розповідь Владислав про музику, яка стала його опорою, способом триматися та не втрачати себе.

«Я багато ходжу бо я в цих посадках вже місцевий. Більше з хлопців ніхто між позиціями не ходить», – говорить «Жига», боєць батальйону «Хорив». Він обходить посадки в пошуках мін, які можуть зашкодити техніці та іншим бійцям піхоти. До чергувань на «нулі» він ставиться буденно: «З часом звикаєш, це як поїхати у відрядження чи просто вийти на роботу». Про його роботу та його побратимів у новому епізоді Шляху Буревію – «Бійці піхоти».

Instagram батальйону «Хорив» / khoryv3027

Долучитися до бригади «Буревій»:
https://www.bureviy.army
https://t.me/bureviy_3027_bot
або телефонуй за номером +38 067 128 94 99

Соціальні мережі бригади «Буревій»:
Facebook / ngu3027
Instagram / ngu_3027
Tik-Tok / ngu_3027
Telegram https://t.me/ngu_3027

#буревій #гвардіянаступу #першапрезидентськабригада #вч3027 #україна

Підпишіться та натисніть 🔔, щоб отримувати сповіщення про нові відео та трансляції.

Читайте нас 📖

У Facebook: https://www.facebook.com/NGUmainpage
У Twitter: https://twitter.com/ng_ukraine
В Instagram: https://www.instagram.com/national_guard_of_ukraine
У Telegram: https://t.me/ngu_war_for_peace

“Почав спочатку вигадувати мотив, я його запам’ятав і потім я просто сказав фразу а я загадав, коли гуляли ми. І одразу зрозумів, що цю пісню я хочу присвятити своїй мамі”, – розповів Владислав Каретник.

Повне інтерв’ю можна переглянути тут –

Пісня, написана у полоні, стала його голосом, його силою, його молитвою.

🎥 Дивіться повне інтерв’ю на нашому YouTube-каналі

За три роки у полоні, без інструментів, студії та навіть звичайного аркуша паперу, Владислав Каретник зберігав у пам’яті рядки, мотиви й тексти, поступово формуючи свої 16 пісень. Першою з них стала пісня для мами – емоційна й сповнена вдячності за подароване життя.

«У полоні я боявся одного — що не встигну сказати мамі, як сильно її люблю… І написав пісню. Написав у темряві, у тиші, де був тільки Бог, я і спогади», — каже він.

Владислав, військовослужбовець Національної гвардії України, якому 24 роки. До війни він навчався в Академії НГУ, грав на гітарі та захоплювався бітбоксом.

А потім оборона Маріуполя, «Азовсталь», полон.

Його історія про незламність духу та силу творчості, що здатна проростати навіть крізь найтемніші часи.

Влад вперше записав пісню, створену у полоні, і дарує її найдорожчій людині — мамі, а разом із нею всім матерям, які чекають своїх синів, моляться, вірять.

00:00 – Вступ
00:22 – Знайомство з Владиславом
02:39 – Про полон
05:19 – Про запис
06:18 – Процес запису пісні
08:08 – Листи
09:27 – Про побут в полоні та розвиток
10:42 – Повернення
13:09 – Про реабілітацію
14:24 – Теперішнє й майбутнє

8 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісництві, офіцери 4 батальйону оперативного призначення “Хорив” Першої бригади оперативного призначення “Буревій” отримали поранення несумісні з життям.

Старший лейтенант Денис Зелений (Гефест), старший лейтенант Антон Стукало (Маріо), лейтенант Василь Ковилін (Бабай), майор Василь Полагнюк (Кінолог), лейтенант Валерій Воровий (Варяг) віддали найцінніше за свободу України.

У цьому фільмі зібрані спогади їх бойових побратимів та фрагменти інтерв’ю загиблих героїв, що засвідчують їх героїзм, жертовність та відданість військовій присязі.

Підпишіться та натисніть 🔔, щоб отримувати сповіщення про нові відео та трансляції.

Читайте нас 📖

У Facebook: https://www.facebook.com/NGUmainpage
У Twitter: https://twitter.com/ng_ukraine
В Instagram: https://www.instagram.com/national_guard_of_ukraine
У Telegram: https://t.me/ngu_war_for_peace

#війна #луганщина #кремінна #героїукраїни