Позначка: Нацполіція

  • Квартира за 27 гривень як топпосадовець Нацполіції Олексій Кузьмін заощаджує на деклараціях

    Квартира за 27 гривень як топпосадовець Нацполіції Олексій Кузьмін заощаджує на деклараціях

    Заступник начальника департаменту – начальник управління Правового департаменту Національної поліції України Олексій Кузьмін і його дружина Анна Кузьміна, яка також працює в Нацполіції, користуються квартирою родички та суттєво занижують вартість своїх транспортних засобів.

    Про це повідомляє антишахрайський проєкт “190”.

    Нерухомість

    Олексію Кузьміну з 2000 року на правах спільної часткової власності належить третина (33,33%) квартири (51,2 кв. м) у Києві. Співвласницею житла є його матір Кузьміна Наталья Петрівна (її частка – 66,67%). Задекларована правоохоронцем вартість його частки у столичній квартирі – всього 9 грн. Тобто квартиру у Києві, якою Кузьмін володіє разом зі своєю матірʼю, він оцінює у 27 грн.

    Його дружині Анні Кузьміній, яка також працює у Нацполіції на посаді головного спеціаліста, з 2009 року належить земельна ділянка (1 200 кв. м) у селі Сувид Київської області. Вартість земельної ділянки під Києвом не вказана. Ми знайшли оголошення про продаж 15 соток землі у Сувиді (це на 3 сотки більше, ніж у власності Кузьміної) за 407 тис. грн.

    А в 2021-му Анна Кузьміна набула у власність половину (50%) квартири (55,6 кв. м) у Києві. Такий подарунок жінці зробила її матір Федькова Наталья Миколаївна. Співвласником цього житла на правах спільної часткової власності є рідний брат Анни Кузьміної – відомий стоматолог Федьков Богдан Миколайович. Задекларована вартість частки Анни Кузьміної у квартирі – всього 100 тис. грн, що є суттєво заниженою ціною для столичної нерухомості.

    З 2021 року Олексій Кузьмін, його дружина Анна та двоє їхніх доньок мешкають у квартирі (60,5 кв. м) у Києві, яка оформлена на матір правоохоронця Кузьміну Наталью Петрівну. Вартість квартири своєї матері Кузьмін не задекларував. Він вказав, що його родина користується цим житлом нібито на умовах “позички”.

    Авто

    Правоохоронець має автомобіль Nissan Rogue 2016 року випуску, який придбав у 2020 році за 104 тис. грн. Насправді таке авто зараз може коштувати 500-600 тис. грн.

    Анна Кузьміна у 2023 році стала власницею кросовера Buick Enclave 2019 року випуску всього за 263 тис. грн, хоча реально таку модель зараз продають за 1,5 млн грн. Ще цікаво, що в деклараціях подружжя за 2023 рік, коли Анна Кузьміна і набула у власність цю автівку, жодних даних про неї не було. І вже в деклараціях Кузьміних за 2024 рік цей транспортний засіб за суттєво заниженою ціною зʼявився як власність Анни Кузьміної з 2023 року.

    Джерело походження майна – невідоме. У 2022 році подружжя Кузьміних мало загалом 17 тис. доларів готівкових заощаджень (10 тис. доларів мав Олексій Кузьмін, 7 тис. доларів – його дружина Анна). У 2023-му, коли Анна Кузьміна набула у власність авто, поліцейське подружжя мало вже 20 тис. доларів готівкою (по 10 тис. доларів у кожного).

    Таким чином, Анні Кузьміній у 2023 році вдалося не тільки набути у власність дорогий транспортний засіб, а ще й заховати “під матрац” 3 тис. доларів (близько 129 тис. грн). При цьому за 2023 рік вона заробила у Нацполіції 723 тис. грн.

    Доходи та заощадження

    За 2024 рік Олексій Кузьмін отримав 1,1 млн грн зарплати у Національній поліції. Анна Кузьміна, яка, нагадаємо, також працює в Нацполіції на посаді головного спеціаліста, отримала 422 тис. грн зарплати.

    Станом на кінець 2024-го Кузьмін мав 10 тис. доларів у готівці, а його дружина зберігала готівкою 2 тис. євро. Загальна сума готівкових заощаджень подружжя на кінець 2024 року – понад 531 тис. грн. Проте вони роками не декларують грошових активів, які зберігаються на їхніх банківських рахунках, хоча мають 3 рахунки в різних українських банках.

  • Вимагав 150 000 доларів з родини військового – на Хмельниччині поліція затримала зловмисника

    Вимагав 150 000 доларів з родини військового – на Хмельниччині поліція затримала зловмисника

    Чоловік погрожував фізичною розправою братам, один з яких військовослужбовець і наразі боронить країну. Цю суму, нібито, затриманому заборгував їх померлий батько.

  • Карний розшук НПУ попереджає: шахраї представляються силовиками і звинувачують у співпраці з рф

    Карний розшук НПУ попереджає: шахраї представляються силовиками і звинувачують у співпраці з рф

    Оперативники карного розшуку Нацполіції в 2025 році розкрили понад 7,5 тисяч шахрайств. Серед цієї кількості майнових злочинів – заволодіння коштами осіб похилого віку, шляхом залякування і погроз.

  • Робота карного розшуку Нацполіції в умовах воєнного стану: підсумки 2025 року

    Робота карного розшуку Нацполіції в умовах воєнного стану: підсумки 2025 року

    Минулий рік став черговим випробуванням для правоохоронців щодо забезпечення правопорядку і безпеки в державі. В умовах повномасштабної війни, постійних обстрілів, міграції та кількості зброї в незаконному обігу карний розшук Національної поліції України залишається серед ключових підрозділів, які утримують контроль над криміногенною ситуацією в країні.

  • «Сімейний підряд» на тютюні: Нацполіція викрила нелегальне виробництво цигарок на Харківщині

    «Сімейний підряд» на тютюні: Нацполіція викрила нелегальне виробництво цигарок на Харківщині

    Зловмисники налагодили повний цикл протиправної діяльності — від виробництва та зберігання до збуту безакцизних цигарок на території регіону. Правоохоронці припинили діяльність «тіньового бізнесу» та провели низку санкціонованих обшуків.

  • Майнові маневри Едуарда Панченка як начальник відділу ДСР роками відмиває активи через родичів

    Майнові маневри Едуарда Панченка як начальник відділу ДСР роками відмиває активи через родичів

    Декларації Едуарда Панченка, начальника одного з відділів ДСР, фіксують стійку майнову модель, яка роками не відповідає його доходам.

    Йдеться про послідовний перерозподіл нерухомості та грошових коштів через колишню дружину та родичів, відсутність джерел походження активів і синхронні фінансові операції, характерні для обходу антикорупційного контролю.

    У 2015 році Панченко, обіймаючи посаду начальника відділу в Департаменті захисту економіки, володів квартирою в Києві площею 52 кв. м, придбаною в 2012 році за 446 тис. грн. Того ж року його дружина стала власницею житлового будинку в Києві площею 273 кв. м. Вартість будинку та джерело коштів у деклараціях не вказані. На неї ж був оформлений автомобіль Toyota Camry 2012 року випуску. Вже на цьому етапі майновий стан сім’ї значно перевищував задекларовані доходи поліцейського.

    У 2016 році Панченко продав свою квартиру за 997 955 грн і придбав земельну ділянку в Києві за 149 тис. грн у власної дружини, яка купила цю ділянку місяцем раніше за ту саму суму. Економічного сенсу така операція не має. Залишок коштів, згідно з деклараціями, був спрямований на будівництво житлового будинку площею 243 кв. м у Києві, при цьому вартість будівництва не вказана. Паралельно дружина Панченка придбала половину земельної ділянки площею 18 соток у Софіївській Борщагівці за 130 тис. грн і розпочала будівництво житлового будинку площею 193 кв. м. Її офіційний дохід у поліції становив близько 50 тис. грн на рік, власні декларації відсутні.

    У 2017 році Панченко задекларував дохід від відчуження нерухомого майна в розмірі 3 103 823 грн, незважаючи на те, що роком раніше задекларовані вкладення в це майно не перевищували 1 млн грн. Після угоди він вказав значні суми готівки, зокрема 97 тис. доларів США. Того ж року колишня дружина Панченка придбала квартиру в Києві площею 87 кв. м без зазначення вартості, після чого Панченко переїхав до неї і продовжував користуватися оформленим на неї автомобілем.

    У 2018 році Панченко проживав у родички — Панченко Раїси Іванівни, яка в цей період придбала житловий будинок площею 113 кв. м і земельну ділянку 10 соток у Софіївській Борщагівці. Згодом на Раїсу Іванівну Панченко було оформлено земельну ділянку площею 1001 кв. м у Софіївській Борщагівці оціночною вартістю 1 957 333 грн. У 2019 році Панченка перевели до Департаменту стратегічних розслідувань.

    У 2020 році колишня дружина Панченка оформила на себе автомобіль Toyota Camry. У 2021 році у неї з’явився новий житловий будинок площею 262 кв. м із земельною ділянкою на 8 соток у Софіївській Борщагівці. Джерела коштів на будівництво та придбання в деклараціях не вказані.

    У 2023 році Панченко став власником одразу двох квартир у Софіївській Борщагівці — площею 111,3 кв. м і 86,6 кв. м, обидві з датою придбання 7 лютого 2023 року. Вартість об’єктів відсутня, витрати на придбання не відображені, при цьому обсяг готівкових коштів практично не зменшився.

    У 2025 році Панченко спільно з Науменко Наталією Миколаївною придбав земельну ділянку площею 837 кв. м у Софіївській Борщагівці загальною вартістю 2 218 607 грн. Його внесок становив фактично всю суму. Через кілька тижнів Панченко продав інше майно Поліщуку Андрію Івановичу рівно за 2 218 607 грн, повністю відновивши грошовий залишок до гривні.

    Зафіксована сукупність фактів не залишає простору для альтернативних трактувань. Йдеться про вибудувану схему майнового маневрування за участю родичів і третіх осіб, при якій гроші формально зникають і повертаються, а нерухомість виникає без фінансового сліду. Викладені факти вимагають негайних процесуальних дій БЕБ, НАБУ та САП із перевіркою походження коштів, реальних бенефіціарів активів і законності кожної угоди.

  • Розікрали на ремонті вулиці понад 4,5 млн грн: поліція Києва оголосила підозру посадовцям

    Розікрали на ремонті вулиці понад 4,5 млн грн: поліція Києва оголосила підозру посадовцям

    Йдеться про колишнього керівника департаменту, начальника управління цього департаменту, а також директора та головного інженера комунального підприємства, що обслуговує Подільський район столиці. Їм інкримінують розтрату бюджетних коштів та службове підроблення. За скоєне фігурантам може загрожувати до 12 років позбавлення волі.
    Оперативники управління стратегічних розслідувань у місті Києві Національної поліції спільно зі слідчими поліції та прокурорами зібрали докази розтрати посадовцями міської влади бюджетних коштів. Цього разу – під час ремонту вулиці Кирилівської у Подільському районі столиці.

  • Бетон замість історії як КМДА не помітила руйнування 200-річного Магазину Давидова на Подолі

    Бетон замість історії як КМДА не помітила руйнування 200-річного Магазину Давидова на Подолі

    Столична Нацполіція розслідує факт можливого умисного руйнування т.зв. “Магазина Давидова” на вул. Сагайдачного, який був збудований у 1825 році та є пам’яткою архітектури місцевого значення. Правоохоронці встановили, що, не дивлячись на наявність охоронного договору на цю будівлю та декілька приписів від КМДА щодо необхідності її відновлення, власник об’єкта – ТОВ “Кавицький” (її бенефіціарами донедавна було подружжя бізнесменів Михайла і Оксани Кавицьких) – не відреставрував його. Крім того, вже понад рік в суді “лежить” справа, в рамках якої прокуратура вимагає зобов’язати вказану компанію врешті-решт виконати умови охоронної угоди. При цьому, дуже цікавою є реакція Департаменту охорони культурної спадщини КМДА: факт руйнування він зафіксував ще у 2023 році, але на початку 2025-го, коли активісти почали бити на сполох і повідомляли про те, що від будівлі, ймовірно, залишилися лише стіни, чиновники заперечували таку інформацію і називали її маніпулятивною.

    Як стало відомо КВ, столичні правоохоронці вивчають факти ймовірного умисного руйнування пам’ятки архітектури місцевого значення “Магазин Миколи Давидова” на вул. Сагайдачного, 16/5 у Подільському районі Києва.

    Відповідне слідство здійснюється в рамках кримінального провадження №12025100070000913, яке було відкрито Подільським управлінням Нацполіції Києва 5 квітня 2025 року. Фігурантам цієї справи попередньо інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 Кримінального кодексу (КК) України – умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин.

    Правоохоронці встановили, що, незважаючи на діючий охоронний договір на цю будівлю загальною площею 273.8 кв.м та неодноразові приписи Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, власник цього об’єкта ТОВ «Кавицький» протягом понад 15 років не виконує зобов`язання стосовно реставрації пам`ятки, що призвело до її фактичної руйнації. Укладаючи охоронний договір та будучи обізнаним з реальним станом пам`ятки, ТОВ «Кавицький» брало на себе зобовʼязання здійснити передбачені охоронним договором заходи, спрямовані на збереження вказаної памʼятки.

    Факт руйнування “Магазина Давидова”, зокрема, підтверджується актом візуального обстеження від 21 червня 2023 року, який був складений Департаментом охорони культурної спадщини КМДА і на який посилаються правоохоронці. У цьому документі було зафіксовано, що вказаний будинок не використовується, перебуває у незадовільному стані, ознак вжиття власником заходів щодо його збереження не зафіксовано. 

    “У публікаціях ЗМІ містяться фото- та відеодокази фактичного знищення будівлі: демонтовано історичні стіни, зруйновано фасадну частину, замість якої вже монтуються сучасні бетонні конструкції. Також зазначено, що за фасадною сіткою, стилізованою під історичну кладку, фактично відбувався демонтаж конструкцій з подальшим новим будівництвом. Вказаний об`єкт споруджено у 1825 році і має не лише архітектурну, а й історичну цінність. Відомий як “Магазин Давидова”, він є частиною міського середовища Подолу, розташований у межах історико-архітектурного заповідника та має охоронний номер. Будівля понад 190 років формувала ідентичність району, її знищення є невідворотною втратою для національної та київської культурної спадщини”, – зазначається в судових ухвалах по вказаному кримінальному провадженню. 

    13 січня 2026 року Подільський районний суд Києва відмовив Подільській окружній прокуратурі в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на “Магазин Давидова”, який правоохоронці визнали речовим доказом у цій справі та який, відповідно, потрібно захистити від перепродажу чи перебудови. Це було пов’язано, серед іншого, з тим, що прокурори не надали докази необхідності накладення арешту на майно та необхідності заборони проведення будівельних робіт. Але найцікавіше те, що судом було встановлено, що на цю будівлю вже накладено арешт, однак без уточнення стосовно того, коли це було зроблено і на яких підставах.

    Контекст 

    Ще 18 листопада 1986 року Київський міський виконавчий комітет своїм рішенням № 1107 вніс “Магазин Демидова” до Переліку пам`яток архітектури та містобудування. А вже у новому столітті Міністерство культури і туризму України своїм наказом № 521/0/16-09 від 13 липня 2009 року внесло цей об’єкт до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення.

    “Крамниця Давидова” розташована на розі вулиць Петра Сагайдачного і Андріївської, на території садибної ділянки, яка була розпланована після великої пожежі Подолу 1811 року. Вказана ділянка була виділена титулярному раднику, вчителю [його ім’я та прізвище у відкритих джерелах КВ знайти не вдалося] під спорудження кам`яного будинку. Проте садиба за цим планом не була освоєна, і ділянка у 1815 році продана таємному раднику Миколі Давидову (1773-1828) – нащадку відомого роду зброярів. Садибна ділянка розташована на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ»; архітектурної охоронної зони; археологічного заповідника; центрального історичного ареалу міста; пам`ятки археології XI-XVIII ст.ст. місцевого значення, визначеної під загальною назвою “Культурний шар Подолу”; пам`ятки історичного ландшафту ІІІ-ІІ тис. до н.е. – ХІ-ХІХ ст. “Історичного ландшафту київських гір і долини р. Дніпра”)”, – зазначалося в паспорті об’єкта культурної спадщини. 

    У подальшому, 11 вересня 2008 року між Головним управлінням охорони культурної спадщини КМДА і ТОВ «Кавицький» було укладено охоронний договір, відповідно до якого власник бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури місцевого значення на вул. Сагайдачного, 16 (саме таку адресу на той час мала ця будівля).

    Зазначимо, що за радянських часів на місці “Магазина Давидова” розміщувалася хлібна лавка, яка певний час працювала й за часів Незалежності України. Надалі там були кілька бутіків брендового одягу, останній з яких – Helen Marlen – закрився в 2011 році, після чого будівля вже не використовувалася. Тривалий час про “Магазин Давидова” майже не було згадок в публічній площині, аж поки у січні 2025 року Подільська окружна прокуратура направила до Київського окружного адміністративного суду позов до ТОВ «Кавицький» про зобов`язання виконати умови охоронного договору щодо приведення у належний стан вищезгаданої пам`ятки архітектури місцевого значення. Але наразі відповідна справа ще не розглянута судом. А невдовзі після цього, 6 березня того ж року, столичний активіст-пам’яткоохоронець Дмитро Перов повідомив про руйнування вказаної будівлі. За його інформацією, цю споруду “затягли будівельною сіткою і намальованим фасадом, за яким вже був каркас нової бетонної будівлі”

    різне

    різне

    Фото “Магазина Давидова”, які того дня опублікував Дмитро Перов 

    8 березня на це відреагував Департамент охорони культурної спадщини КМДА – у відомстві зазначили, що ця інформація не відповідає дійсності та є маніпулятивною.

    “Боротьба за збереження та відновлення пам’ятки триває вже не один рік. Департаментом охорони культурної спадщини, а також прокуратурою Подільського району протягом останніх років вживаються комплексні заходи, спрямовані на збереження та відновлення цієї пам’ятки. Зокрема, у 2024 році власнику об’єкта було видано припис із вимогою провести відновлювальні та реставраційні роботи, а також накладено фінансові санкції. Нещодавно, вже у 2025 році, департамент видав черговий припис із відповідними пам’яткоохоронними вимогами. Наразі Департамент готує матеріали для подання до суду з метою зобов’язання власника провести відновлення пам’ятки в судовому порядку” , – повідомили чиновники.

    У відповідь на це через кілька днів Дмитро Перов у своїх соцмережах публічного звернувся до мера Києва Віталія Кличка з проханням розібратися у цій історії.

    “Я запитав у департамента, а що не так? Бо будинку дійсно вже нема – дивіться фото. Але мій коментар видалили і закрили можливість коментувати допис про це. Я також припискаю, що департамент мав на увазі, що памʼятка була знищена набагато раніше, ніж мій допис [від 6 березня]. Але, по-перше, якщо департамент про це знав раніше, то чому не опублікував відповідну інформацію, свідомо/випадково її приховував? Чому? По-друге, чому не вжив дій, згідно законодавством: позов про зобовʼязання відновити памʼятку, розірвання договору оренди ділянки, повернення пам’ятки в державну чи комунальну власність? Також припускаю, що, можливо я, ви і ще 3,5 млн киян – ідіоти, а памʼятка дійсно стоїть на своєму місці, ніхто її не демонтував. А інформація про її знесення є недостовірною. Будь ласка, підтвердіть це або спростуйте це публічно з можливістю залишати відгук”, – написав Дмитро Перов.

    Що відомо про власника

    За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “Кавицький” було зареєстроване в березні 2001 року. Його засновниками та кінцевими бенефіціарами наразі зазначено киян Олега Романенка та Віталія Лазоренка, який також є керівником цієї компанії.

    До кінця 2020 року власниками цієї ТОВки було подружжя Михайла і Оксани Кавицьких – засновників відомої групи компаній “Helen Marlen Group” (була створена в 1994 році), яка займається дистрибуцією брендового одягу з Європи в Україні і чий магазин деякий час працював в “Крамниці Давидова”. За даними її офіційного сайту, наразі в Києві функціонують 13 точок з продажу одягу. Тривалий час ця група мала (або й досі має) проблеми з нині збанкрутілим “Дельта Банком” – повідомлялося про борги цієї компанії на сотні мільйонів гривень за договорами іпотеки. У якості забезпечення за такими договорами виступали окремі об’єкти нерухомості – зокрема, згадувалася будівля на вул. Сагайдачного. Можна припустити, що йшлося саме про “Магазин Давидова” – це, вочевидь, пояснює факт накладення арешту, про який не знали або “забули” в прокуратурі, але про який все ж “згадав” слідчий суддя Подільського райсуду.

    При цьому, родина Кавицьких, ймовірно, досі може мати вплив на однойменну ТОВку. Справа в тому, що вищезгаданий Олег Романенко також є головою ліквідаційних комісій декількох компаній, які входять до т.зв. корпоративної групи “Helen Marlen Group” та які знаходяться в стані припинення, зокрема – ТОВ “Торнабуоні” і ТОВ “Корсо”. Обидві компанії ліквідовуються за рішеннями засновників, тобто саме засновники, а не, наприклад, суд чи арбітражні керуючі, визначають голів ліквідаційних комісій. 

    Як неодноразово повідомляла КВ, в Києві систематично виникають ситуації щодо знищення як тих історичних об’єктів, які вже визнані пам’ятками і мають охоронний статус, так і тих, які міська влада досі не спромоглася включити до відповідних переліків. У випадках, коли руйнуються будівлі “без статусу”, активісти найчастіше звинувачують керівництво міста в підіграванні інтересам забудовників, адже останнім за таких обставин не треба погоджувати містобудівні зміни з органами охорони культспадщини.

    Наприклад, досі не завершена історія збереження історичного будинку Вертипороха (побудований наприкінці ХІХ століття) на столичному Подолі. Нещодавно власник будівлі – ТОВ “Компанія Новобуд Інвест” – програло відразу два судових спори. Так, прокуратура Києва змогла переконати суд першої інстанції у тому, що вказана компанія має в примусовому порядку укласти з КМДА охоронний договір на дану споруду – вірніше кажучи, вона повинна була це зробити ще в 2019-ому, коли тільки придбала будівлю. У свою чергу Департамент охорони культурної спадщини столичної мерії виграв справу щодо стягнення з “Компанії Новобуд Інвест” 188,7 тис. гривень фінансових стягнень, які були накладені на неї ще в 2020 році через зафіксоване чиновниками правопорушення у сфері охорони культурної спадщини. Поки тривали ці судові провадження будинок Вертипороха “встиг” ще раз згоріти у квітні 2024-го – пожежі у ньому виникали ледь не щорічно з 2007-го, і це, на думку низки депутатів Київради, свідчить про те, що будівлю навмисно знищують заради подальшої житлової чи комерційної забудови ділянки під ним. 

    Крім того, суспільним резонансом минулоріч супроводжувалася історія навколо запланованого будівництва торговельно-розважального центру на території колишнього Лук’янівського трамвайно-тролейбусного депо. Активісти-пам’яткоохоронці наполягали, що замість заявленої реставрації розташованих там двох будівель 1909-1910 років, які мають охоронний статус і повинні стати частиною нового комерційного об’єкту, фактично відбувається їхня руйнація. На фоні цього у КМДА винесли два приписи щодо зупинки робіт на цій території, а незгодна з цією забудовою громадськість подала звернення до прокуратури з приводу можливих порушень. У свою чергу забудовник – ТОВ “Будхол”, яке входить до складу естонського девелопера “Arricano”, зупинятись, схоже, не збирається – наполягає, що усе проходить в рамках закону і що він “рятує” ці споруди, намагаючись зберегти їхню цінність. 

    Департаментом охорони культурної спадщини КМДА з 23 серпня 2023 року керує Марина Соловйова (на колажі). Діяльність вказаного структурного підрозділу столичної мерії наразі контролює заступниця голови КМДА Ганна Старостенко

    Автор: Олександр Глазунов

  • Поліція продовжує працювати у посиленому режимі під час блекауту у Києві

    Поліція продовжує працювати у посиленому режимі під час блекауту у Києві

    Через масштабне знеструмлення в Києві, а також перебоїв із тепло- та водопостачанням, поліцейські працюють у посиленому режимі, надаючи допомогу мешканцям столиці. Особливу увагу приділено лівобережним районам, де наряди несуть службу цілодобово.

  • Бронежилети від виробника сумок як у бригаді Лють через тендерну схему освоїли 27 мільйонів гривень

    Бронежилети від виробника сумок як у бригаді Лють через тендерну схему освоїли 27 мільйонів гривень

    Корупційні схеми в силовому блоці під час повномасштабної війни давно перестали бути окремими зловживаннями і перетворилися на стійку практику, за якої бойові підрозділи використовуються як зручне прикриття для виведення бюджетних коштів.

    Показовим є кейс Департаменту поліції особливого призначення — Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», яка на папері виконує бойові завдання, а на практиці фігурує в операціях з десятками мільйонів гривень, оформлених під гаслами «термінових потреб фронту», повідомляє НОН – СТОП.

    У березні 2025 року Департамент поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада НПУ “Лють”» оголосив закупівлю засобів індивідуального бронезахисту та елементів військового спорядження на загальну суму 27 670 000 гривень. З самого початку процедура мала формальний характер: у встановлений термін була подана лише одна тендерна заявка — від ПВТП «Акрополіс». Основний вид діяльності цього підприємства — виробництво дорожніх сумок, валіз та цивільних аксесуарів. Компанія не має підтвердженої виробничої, технологічної чи ліцензійної бази для виготовлення бронезахисту або продукції військового призначення, проте саме з нею було укладено договір.

    Зміст договору вказує на системні порушення вимог законодавства: фактично невизначений предмет закупівлі, відсутність процедури погодження зразків до початку поставок, ігнорування обов’язкових вимог до підтвердження якості та походження продукції. По суті, йдеться про контрольовану закупівлю без реальної конкуренції, де формальна тендерна процедура використовувалася виключно як прикриття для перерозподілу бюджетних коштів.

    Фінансову частину схеми доповнює кадровий блок. Колишній керівник Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, діяльність якого раніше пов’язували з тиском на бізнес та «кришуванням» прибуткових секторів економіки, після звільнення опинився в структурі «Люті». Формально — інспектор штурмового підрозділу, фактично — без виконання бойових чи службових завдань. Конкурсні процедури та навчання мали суто декоративний характер, створюючи видимість законності та служби в умовах війни, тоді як сам підрозділ використовувався як кадровий буфер для проблемних фігур.

    Фінальну крапку в цій історії поставив Печерський районний суд міста Києва. Постановою слідчого судді Головка Ю.Г. по справі № 757/54804/25-к скаргу на бездіяльність було залишено без задоволення. По суті, цим рішенням зафіксовано допустимість закупівель без реальної конкуренції, використання бойового підрозділу як формального прикриття та ігнорування очевидних бюджетних ризиків. Створено прецедент, за якого багатомільйонні операції в силовому блоці не потребують ні належної перевірки, ні повноцінної правової оцінки.

    Поки десятки мільйонів гривень проходили через сумнівні договори, а бойовий підрозділ використовувався як фінансово-кадрова ширма, спроби домогтися реальної правової реакції наштовхувалися на системну бездіяльність, характерну для подібних справ. Ця бездіяльність працює не в інтересах фронту і держави, а в інтересах тих, хто навчився заробляти на війні, прикриваючись її символами.