Попередні підсумки 11 січня президент України Володимир Зеленський заявив, що Москва свідомо затягує бойові дії, роблячи ставку на виснаження України та її союзників. “Війна Росії проти України триває стільки ж, скільки свого часу тривала війна нацистів проти СРСР”, – наголосив Зеленський. Тож, за словами глави держави, нинішній конфлікт є не просто регіональною війною, а масштабним історичним протистоянням. “Це війна на виснаження, у якій Росія намагається зламати нашу державу через тривалість і жорстокість”, – зазначив президент. Зеленський також підкреслив, що Україна сьогодні бореться не лише за незалежність, а й за безпеку всієї Європи, так само як народи світу у Першій світовій проти нацизму. Тож він закликає партнерів зберігати підтримку України, адже саме це визначить, чи зможе агресор досягти своїх цілей через затягування війни.
Між тим, за словами соціолога та дослідника путінізму Ігоря Ейдмана, масштаб агресії РФ проти України й так звану “Велику Вітчизняну” – можна і треба порівнювати. “1418 днів триває злочинне вторгнення, повномасштабна війна Росії проти України. І рівно стільки ж днів йшла так звана Велика Вітчизняна війна, тобто та частина Другої світової, у якій безпосередню участь брав Радянський Союз. Напевно, у військовому плані так звана ВВВ була масштабніша, динамічніша. Але з точки зору певної політичної складової Друга світова та нинішня війна Росії проти України, за якою маячить перспектива загальноєвропейської війни – події, як це не парадоксально, порівнянного масштабу”, – зауважив він у ефірі власного YouTube-каналу. За словами Ейдмана, в обох випадках “вільний мир, сили, добра протистоять екзистенційному світовому злу”. “Тоді екзистенційне світове зло – це був нацизм, гітлеризм, а зараз це рашизм, путінізм. Звісно, Україна, безумовно, зараз виконує величезну роль, грає величезне значення у тому, щоб захистити вільний світ, захистити взагалі ідеали, права людини, свободи, демократію. Захистити від цього зла путінізму, який загрожує світові ядерною війною, пануванням найтемніших, самих людиноненависницьких сил, які тільки можна собі уявити”, – додав він. У цьому сенсі, підкреслив Ейдман, ці війни схожі. Але вони категорично й не подібні одна до одної. “За ці 1418 днів Радянська армія спочатку відступала до Москви до Сталінграду, та не тільки завернула німців та їхніх союзників, але дійшла навіть до Берліну і до Відня. Російська армія дійшла від передмість Донбасу до передмість Покровська. Ось й увесь цей переможний крок, яким вони постійно пишаються там. Увесь цей “марш перемоги” так званий, за той самий термін – це кілька десятків кілометрів, які вони змогли пройти”, – констатував він. Безумовно, український народ, суспільство, українська держава продемонстрували у цій війні величезну героїзм та життєстійкість у протистоянні більшій країні, з великою кількістю населення, з великим обсягом економіки, з великим обсягом збройних сил. Україна проте героїчно трималася та тримається, й у низці напрямків навіть відкинула ворога. “За цей час від Києва відкинули супротивника, від Сумської області, Чернігівської, звільнили Херсон, частину Харківської області. Тобто героїзм українських захисників вітчизни – він просто безпрецедентний. І також безпрецедентна підлість і слабкість, за великим рахунком, російської військової машини. Російська армія показала себе армією мародерів, боягузів, зрадників. Тільки стусанами, грубим насильством, пострілами у спину вони навіть не йдуть, а повзуть, просто як таргани. Мережа наповнена інформацією про звірства російської армії, про вбивства, насильства, крадіжки”, – підсумував Ейдман. Експорт хаосу Втім Кремль не полишає своєї головної мети – “експортувати хаос” у європейські країни, повідомляє Independent. Так, нова очільниця британської Таємної служби розвідки МІ6 Блез Метревелі переконана, що небезпека, котру становить для європейських держав режим Путіна та його дії, нині зростає. “Ми діємо у просторі між миром і війною”, – підкреслила Метревелі. За її словами, зараз “лінія фронту всюди”, оскільки Путін провокує нову “еру невизначеності”, змінюючи неписані правила співіснування держав. “Експорт хаосу – це особливість, а не помилка, в російському підході до міжнародної взаємодії”, – констатувала очільниця МІ6. Подібні сигнали лунають і з національних столиць. Наприклад, у Швеції на урядовому рівні закликають європейців готуватися не лише до класичної війни, а й до гібридних сценаріїв, від кібератак до диверсій проти критичної інфраструктури. А країни Балтії, зокрема Литва, вже працюють над модернізацією стратегічних транспортних коридорів, включно із Сувалкським коридором, котрий вважається одним із найбільш уразливих місць у разі потенційного конфлікту з Росією.
При цьому у європейських столицях дедалі рідше звучить слово “гіпотетично”, коли йдеться про ризик прямої агресії з боку РФ проти країн НАТО та Європейського Союзу. Офіційні документи, заяви політиків і військових, а також рішення міжнародних організацій свідчать: Європа системно готується до сценарію масштабної ескалації.
Так, на саміті НАТО в Гаазі у 2025 році лідери країн-членів Альянсу прямо назвали Росію “довгостроковою загрозою євроатлантичній безпеці». У підсумковій декларації було підтверджено безумовну дію статті 5 Північноатлантичного договору – принципу колективної оборони.
Практичне втілення цієї позиції вже відбувається на східному фланзі Альянсу. НАТО розширює свою військову присутність у країнах Балтії та Польщі, зокрема у межах операцій з посилення повітряної та наземної оборони. Ці заходи стали відповіддю на зростання кількості інцидентів за участю російських літаків і безпілотників поблизу кордонів Альянсу.
До того ж Німеччина, як один із ключових європейських союзників, оголосила про будівництво оборонної інфраструктури у Польщі та розгортання додаткових підрозділів у Литві. Мета, як зазначають у Берліні, – стримування потенційної агресії та гарантування безпеки союзників.
Окрему увагу НАТО приділяє північному напрямку. Зокрема, міністр оборони Бельгії Тео Франкен публічно заявив про необхідність запуску спеціальної операції Альянсу в Арктиці, наголосивши, що активність Росії у регіоні є стратегічним викликом для безпеки НАТО.
Паралельно з діями НАТО власну оборонну архітектуру посилює ЄС. Єврокомісія працює над усуненням бюрократичних бар’єрів, котрі заважають швидкому перекиданню військ і техніки між країнами ЄС.
Ключовим політичним рамковим документом стала ініціатива Readiness 2030, що передбачає масштабні інвестиції в оборонні спроможності держав-членів. У Брюсселі відкрито говорять про необхідність мобілізації сотень мільярдів євро на тлі зростання загроз у Східній Європі.
Водночас ЄС уже відіграє безпосередню роль у війні без формального вступу в неї, через Місію військової допомоги Україні. Загалом же у європейських столицях не приховують: стабільна й захищена Україна розглядається як буфер і водночас як ключовий елемент безпеки самого ЄС. Проте йдеться не лише про політичні декларації: обговорюється комплекс заходів з формування міжнародних сил для моніторингу режиму припинення вогню, довгострокового посилення українських оборонних спроможностей, а також створення механізму, котрий має стримати Росію від нових актів агресії.
Ірина Носальська
