Позначка: Державна служба з надзвичайних ситуацій

Крістіна Петрулич – екскурсоводка, колишня гірська рятувальниця Рахівської пошуково-рятувальної групи. Того дня все було буденно: група з 15 туристів крокувала стежками на Петрос, слухаючи її розповіді про хребти й легенди. Але один дзвінок змінив маршрут.

Стурбований готельєр повідомив: мати з двома дітьми 7 і 10 років пішли у гори й зникли. Зв’язку немає, часу минає дедалі більше.
Крістіна не розгубилася. Піднявши телефон, увімкнула зум-камеру й вгледіла унизу скелі три постаті, які, зіслизнувши вниз, не мали змоги вибратися. Там, де кожна хвилина могла стати фатальною, діяти треба було негайно.
Повідомивши рятувальників, вона сама рушила до місця. У хід пішли підручні засоби й почалося справжнє випробування на силу, витримку й досвід. По черзі вона витягувала маму та дітей, даруючи їм шанс повернутися на стежку життя.
На щастя, ніхто не постраждав. І ця історія не стала трагедією лише завдяки тому, що поруч виявилася людина, яка колись присягнула рятувати та не забула про це! Для тієї сім’ї цей день залишився лише пригодою, а для нас усіх — ще одним свідченням того, що справжній рятівник завжди залишається рятівником, навіть якщо змінив професію.

У Холодногірському районі виникло 4 пожежі. Горіли будівля магазину, господарча споруда та інші об’єкти. Пошкоджені приватні житлові будинки й автомобілі. Постраждала людина.

Чугуївський район
У с. Бугаївка зайнялися житловий будинок, та господарчі споруди.
У м. Чугуїв за двома адресами горіли житловий будинок, гараж та легкові автомобілі. Постраждала людина.

До робіт з ліквідації наслідків залучались рятувальники та техніка ДСНС.

Тишу тієї жахливої ночі, коли сталася трагедія у Холодногірському районі міста, обірвав вибух. російський безпілотник влучив у приватний будинок, перетворивши його на купу руїн. Спокій порушили крики про допомогу, сон обірвали дим і полум’я.

На місце трагедії першим прибув екіпаж патрульної поліції під керівництвом Олексія Жигачова. Не роздумуючи ні секунди, він кинувся у палаючу будівлю, бо кожна мить була на вагу життя.
Серед обгорілих стін і їдкого диму він знайшов 64-річну жінку: поранену, обпечену, налякану, але найголовніше – живу. Олексій виніс її на свіже повітря, і разом із колегами надав першу допомогу.
Це був не обов’язок. Це був вчинок серця. Вчинок, що дарує життя.

Внаслідок ворожої атаки загинув 49-річний чоловік. Рятувальники деблокували його тіло з-під завалів будинку.
Ворожа авіабомба зруйнувала приватний одноповерховий житловий будинок, пошкодила сусідні будівлі та спричинила пожежу. Надзвичайники ліквідували загоряння будинку та господарчої споруди на загальній площі 130 кв.м.
Піротехнічний підрозділ обстежив територію влучання на наявність вибухонебезпечних предметів.
На місці події працювали усі екстрені служби. Наразі тривають відновлювальні роботи.

Тільки уявіть жахливість ситуації: спекотний літній день, відпочинок біля водойми. Люди насолоджуються тишею й сонцем. І раптом – розпачливий крик про допомогу. У воді тонув 16-річний Владислав. Дорослі на березі завмерли, жоден не наважувався діяти.
Але один хлопець не став чекати. Ждан Грядун миттєво кинувся у воду. Владислав уже втрачав свідомість, хвиля тягнула його на дно. Та Ждан не відпустив. З усіх сил він тягнув хлопця до берега, борючись із течією та власним страхом.
Це було виснажливо. Кожен метр здавався нескінченним. Проте завдяки рішучості Ждана хлопця вдалося витягти з води й доправити до лікарні. Лікарі зізналися: ще кілька хвилин – і шансів урятувати постраждалого не було б.
Вчинок Ждана Грядуна – це не просто сміливість. Це приклад справжньої людяності й сили духу. Він зробив те, на що не наважилися інші: поставив чуже життя вище за власну безпеку.

1 жовтня 2024 року 19-річний Максим Фомін – інструктор з тактичної медицини благодійного фонду «Солом’янські котики» – став справжнім героєм на одній зі звичайних вулиць Солом’янського району Києва.
Дорога. Звичайний рух. Раптом – некерована багатотонна вантажівка мчить просто на перехрестя. Водій втратив свідомість через епілептичний напад. Ще мить і могла статися трагедія з численними жертвами.
Але поруч опинився він Максим: не вагаючись ні секунди, юнак кинувся в рухому машину, зумів загальмувати її й врятував десятки людей від неминучої біди. Після цього Максим одразу ж надав водієві першу домедичну допомогу. Завдяки його професійним діям стан постраждалого вдалося стабілізувати до приїзду «швидкої». І весь цей час хлопець не відходив від чоловіка, підтримуючи його словами й вірою: «Усе буде добре».
Ця подія стала справжнім іспитом — і на знання, і на людяність. Іспитом, який Максим склав на відмінно. Бо справжні герої завжди з’являються там, де від них залежить чиєсь життя.

Рятувальник – це не просто професія, а справжнє покликання. Коли попри поганий настрій, погоду чи втому ти рятуєш життя, бо інакше не можеш. Сьогодні розповідаємо про нашого колегу, водія пожежного автомобіля Віталія Солонько, який під час свого вихідного врятував двох жінок з інвалідністю.

Ця історія сталася на Кіровоградщині, у тихому селі Мошорине Кропивницького району. Спокійний день раптово розірвали клуби чорного диму над одним із будинків. Віталій того дня відпочивав від служби, але, побачивши пожежу, одразу кинувся на допомогу.
Він знав: колегам ще їхати, а кожна секунда може коштувати життя. Через густий дим він помітив постать у вікні. У палаючому будинку жили дві жінки з інвалідністю, одна з яких була прикута до ліжка. Без жодної хвилини вагання Віталій кинувся всередину. Дим, жар, небезпека – нічого не зупинило його. Він виніс обох жінок на свіже повітря, рятуючи їх від неминучої трагедії.
Коли прибули вогнеборці, найважливіше вже було зроблено. Два врятованих життя – заслуга людини, для якої героїзм не обмежується службовим обов’язком. Його вихідний перетворився на день мужності, який запам’ятається назавжди.

23 червня російські війська завдали удару двома балістичними ракетами по ліцею в Білгород-Дністровському Одеської області. В момент обстрілу в ньому перебували 18 людей. За мить навчальний заклад перетворився на руїни. Троє людей загинули, ще 14 – поранені, зокрема, двоє підлітків.
Серед них – Марк. На момент удару він перебував у приміщенні. Вибуховою хвилею його відкинуло в середину зали. Попри шок і біль, хлопець зумів піднятися. І саме тоді почув крик свого друга – Максима. Марк кинувся допомагати: розчистив обличчя юнака від уламків та пилу, щоб той міг дихати. Звільнив його ноги з-під завалів і, підтримуючи, допоміг дійти до укриття.
В той день Марк – звичайний 16-річний школяр, чемпіон України з боксу – став справжнім героєм: не злякавшись, не розгубившись, він врятував життя Максима.
За відвагу і рішучість у надзвичайній ситуації ДСНС України відзначила Марка нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайній ситуації».

У День рятівника, 17 вересня 2025 року, Національний банк України ввів в обіг нову обігову пам’ятну монету “Державна служба України з надзвичайних ситуацій”, що вшановує мужність, самовідданість і професіоналізм українських рятувальників.

Презентував нову монету Голова Національного банку України Андрій Пишний під час урочистостей з нагоди Дня рятівника.

“Свою вдячність та пошану до українських рятувальників ми втілили в новій обіговій пам’ятній монеті “Державна служба України з надзвичайних ситуацій”. Неймовірна сила та глибоке чисте милосердя, якими просякнута робота українських рятувальників, роблять їх найкращими у своїй справі. Саме вони стають “містком” між життям і бідою. У час, коли вогонь, стихія і небезпека стають безжальними ворогами, виходять їм назустріч. Часто, коли ми чуємо чергові новини про те, як ворог завдав удару, серце завмирає, а потім отримуємо повідомлення, що на місці працюють рятувальні служби, – й до нього знову повертається надія. Той, хто рятує одне життя, рятує цілий світ – це чиста правда. Дякуємо за кожне врятоване життя та чесно виконане завдання”, – сказав Андрій Пишний.

Під час урочистостей, присвячених Дню рятівника, відбулося нагородження лауреатів Всеукраїнської акції «Герой-рятувальник року». Відзнаки отримали мужні українці та українки. Сьогодні перший наш герой – 16-річний Кіріл Ілляшенко.

Ранок 13 квітня 2025 року жителі Сум не забудуть ніколи. У Вербну неділю, одне з найбільших християнських свят, росіяни завдали підступного удару двома балістичними ракетами по самому серцю міста.
У цей момент вулицею Петропавлівською рухався автобус маршруту №62. Серед пасажирів був 16-річний Кіріл Ілляшенко разом із мамою.
Одна з ракет розірвалася просто перед автобусом. Різка зупинка, вибиті вікна, салон засипало склом та уламками. Кіріл упав на підлогу, але, попри шок і травми, зумів підвестися.
Салон швидко заповнився димом і різким запахом горілого. Двері заклинило, та хлопець не розгубився: вистрибнув через розбите вікно, ззовні деблокував двері й почав виводити людей із палаючого транспорту.
У хаосі й вогні він шукав лише одне – маму. І нарешті побачив найдорожчу людину. ЇЇ обличчя було посічене уламками, закривавлене, але вона була жива. Кіріл допоміг їй вибратися, і вони разом побігли шукати “швидку”.
Сам хлопець отримав поранення: чотири уламки влучили в голову. Один лікарям вдалося витягти, ще три залишаться з ним назавжди.
Сьогодні Кіріл перебуває під наглядом медиків. Те, що він зробив у свої 16 років – це приклад сили духу й безмежної любові. У пеклі вибуху, коли довкола панував подих смерті, він не злякався і врятував життя іншим.