Астрономи з Університету Портсмута виявили велику чорну діру у галактиці SDSS J1148+1930, яка знаходиться на відстані близько 5 мільярдів світлових років від Землі. Ця чорна діра має масу близько 36,3 мільярда сонячних мас, що робить її однією з наймасивніших відомих чорних дір. Її вдалося виявити завдяки явищу гравітаційного лінзування, яке створює ефект “космічної підкови”. Ця чорна діра вважається “сплячою”, оскільки не поглинає велику кількість матерії, але впливає на навколишні зорі та газ. Дослідники припускають, що галактика SDSS J1148+1930 є результатом злиття декількох інших галактик, які об’єдналися і утворили такий величезний об’єкт. Відкриття було опубліковане в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Позначка: Астрономи
-
Астрономи вперше побачили народження нових світів
Астрономи вперше зафіксували момент зародження планетарної системи. Це сталося на відстані близько 1300 світлових років від Землі – навколо молодої зірки HOPS-315.
За словами науковців, це безпрецедентне спостереження дозволяє краще зрозуміти, як 4,6 мільярда років тому утворилася Сонячна система. Відповідні результати дослідження опубліковані в журналі Nature, повідомляє Space.
Команда вчених з Нідерландів і США завдяки телескопу Джеймса Вебба та потужному радіотелескопу в Чилі вперше змогла точно зафіксувати найпершу фазу формування планет.
“Вперше ми визначили найдавніший момент, коли навколо зірки починається формування планет” – сказала авторка дослідження, астрофізикиня Мелісса Макклюр з Лейденського університету.
Відомо, що процес утворення планет починається з формування протозорі, яку оточує диск з газу й пилу. Саме в такому протопланетному диску навколо HOPS-315 науковці вперше виявили сліди гарячих мінералів – монооксиду кремнію, характерного для процесу зародження планет.
“Цей процес ніколи раніше не спостерігали в протопланетному диску або деінде за межами нашої Сонячної системи” – зазначив астрофізик Едвін Бергін з Мічиганського університету.
Науковці впевнені: спостереження за HOPS-315 дає унікальну можливість доторкнутися до моменту, який колись пережила і наша планетарна система. -
До Сонячної системи наближається міжзоряний об’єкт 3I/Atlas
Астрономи виявили новий об’єкт у космосі, який, ймовірно, прибув із глибин міжзоряного простору. Цей об’єкт отримав назву 3I/Atlas та був виявлений телескопом Atlas в Чилі. Вчені вважають, що це може бути третім відомим міжзоряним тілом, яке перетинає Сонячну систему. Об’єкт рухається з великою швидкістю на гіперболічній орбіті та зараз знаходиться на відстані більше 670 мільйонів кілометрів від Сонця. Науковці помітили кометну активність у цього об’єкта, якій надали назву C/2025 N1. Хоча деякі вчені припускають, що об’єкт може мати до 20 км у діаметрі, вони зазначають, що він не становить загрози для Землі. Найближче до Сонця 3I/Atlas наблизиться 30 жовтня на відстань 130 мільйонів кілометрів, а потім, ймовірно, покине Сонячну систему. Вчені сподіваються, що об’єкт можна буде побачити через аматорський телескоп наприкінці 2025 року.
-
Астрономи виявили найпотужніші вибухи у Всесвіті з часів Великого вибуху
Астрономи зафіксували новий тип надпотужних космічних вибухів – екстремальні ядерні транзієнти (ENT), які стали найпотужнішими із зафіксованих після Великого вибуху. Як повідомляє Space, ці явища виникають, коли зірки, щонайменше втричі масивніші за Сонце, розриваються під дією надмасивних чорних дір у центрах далеких галактик.
“Ми вже понад десятиліття спостерігаємо, як чорні діри розривають зірки внаслідок приливних збурень, але ці ENT – зовсім інші звірі. Їх яскравість майже в десять разів перевищує все, що ми бачили раніше”, – зазначив Джейсон Хінкл з Інституту астрономії Гавайського університету, який очолював дослідження.
Хінкл виявив ці незвичайні явища під час аналізу тривалих світлових спалахів, що надходили з центрів галактик. Особливу увагу він звернув на два спалахи, зафіксовані космічним апаратом Gaia у 2016 і 2018 роках, а також на подібний спалах 2020 року, виявлений обсерваторією Zwicky Transient Facility.
На відміну від звичайних наднових або приливних подій, ці ENT не тільки мають значно більшу енергію, а й залишаються яскравими протягом років. Один з таких вибухів, названий Gaia18cdj, випроменив у 25 разів більше енергії, ніж найпотужніша наднова в історії, – більше, ніж 100 Сонць за весь час їхнього існування.
Окрім своєї унікальної яскравості, ENT можуть дати вченим нові знання про надмасивні чорні діри у віддалених галактиках. Завдяки їхній потужності, їх видно на величезних відстанях, що дозволяє спостерігати процеси у Всесвіті, коли йому було лише пів його нинішнього віку.
Дослідження було опубліковане в журналі Science Advances. -
Телескоп Джеймса Вебба знайшов “копію” Чумацького Шляху
Астрономи виявили у далекому Всесвіті галактику, яка нагадує наш Чумацький Шлях, але є значно більшою та активнішою. Галактика J0107a була помічена такою, якою вона була 11,1 мільярда років тому. Дослідники виявили, що J0107a має спіральну форму з баром, схожим на пряму смугу зірок і газу, що проходить через центр. Ця галактика має масу в десять разів більшу за Чумацький Шлях, і темп зореутворення в ній у 300 разів інтенсивніший. Крім цього, J0107a є компактнішою за розміром. Це відкриття змінює уявлення астрономів про формування галактик, оскільки вважалося, що подібні впорядковані галактики з’явилися значно пізніше.
-
Поблизу Землі виявили невідому молекулярну хмару
Астрономи виявили нову масивну молекулярну хмару під назвою Еос на відстані всього 300 світлових років від Землі. Ця хмара, названа на честь давньогрецької богині світанку, є дуже великою – у 40 разів ширшою за Місяць і приблизно в 3400 разів масивнішою за Сонце. Це велике наукове відкриття, оскільки Еос десятиліттями залишалася непоміченою через відсутність чадного газу, який зазвичай допомагає виявляти такі структури.
Дослідники виявили Еос завдяки спектрографу, який дозволяє розкладати ультрафіолетове світло на довжини хвиль, що допомогло побачити хмару. Це відкриття допоможе краще зрозуміти, як утворюються зорі та планети з міжзоряного газу. Вчені вважають, що це відкриття значно розширює наше розуміння молекулярних хмар і змінює підхід до вивчення космосу.