На археологічній ділянці в Німеччині дослідники знайшли ритуальний головний убір із черепа та рогів дорослої косулі, який може довести, що мисливці-збирачі кам’яного віку ділилися священними предметами, технологіями та знаннями з неолітичними землеробами близько 7500 років тому. Про це повідомляє Live Science.
Знахідку зробили поблизу села Ейльслебен -давнього поселення, яке, за словами археологині Лаури Дітріх з Університету Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі, могло бути важливим “форпостом” перших землеробів у Центральній Європі. Геомагнітні дослідження показали, що поселення займало майже 8 гектарів і, ймовірно, було найбільшим у регіоні того часу.
Мешканці села належали до неолітичної культури LBK, що мігрувала з Анатолії та Егейського регіону. Водночас археологи знайшли багато артефактів мезолітичного періоду, що свідчить про контакти між землеробами та місцевими мисливцями-збирачами.
Особливу увагу науковців привернув головний убір із оленячого черепа -предмет, характерний саме для мезолітичної культури. Подібні артефакти раніше знаходили на стоянках віком до 11 тисяч років, зокрема у Стар-Каррі у Великій Британії.
Дослідники вважають, що ця знахідка є доказом “передачі технологій” між двома спільнотами. На ділянці також виявили інструменти з оленячих рогів – матеріалу, нетипового для неолітичних землеробів, що може свідчити про запозичення методів мисливців.
Водночас залишки валів і ровів навколо поселення вказують на те, що воно було укріплене, хоча досі незрозуміло, від кого саме захищалися його мешканці.
“Це парадоксальна ситуація: неолітичні укріплення говорять “ми тут оселилися”, але водночас у поселенні простежується сильний вплив мезолітичної культури” – зазначила Лаура Дітріх.
Позначка: Археологія
-
У Німеччині знайшли шаманський головний убір кам’яної доби
-
На Кіпрі знайшли гробниці бронзової доби з розкішними скарбами
У портовому місті Хала Султан Текке на Кіпрі археологи виявили розкішно облаштовані гробниці, які датуються XIV століттям до нашої ери. Попри понад три тисячі років історії, поховання збереглися у вражаюче доброму стані. Про це повідомляє Arkeonews з посиланням на Міністерство культури Кіпру.
Хала Султан Текке було засноване у XVII столітті до н. е. та відігравало важливу роль у торгівлі та культурному обміні в Середземномор’ї під час пізньої бронзової доби. Місто площею близько 25 гектарів було центром виробництва й експорту міді, що приваблювало купців з різних регіонів між XV і XIII століттями до н. е.
Під час розкопок дослідники знайшли стародавній колодязь і дві камерні гробниці. Колодязь, ймовірно, був покинутий через високу солоність ґрунтових вод. Натомість поховання містили значну кількість коштовних артефактів – кераміку, прикраси, інструменти та предмети розкоші.
Серед знайдених речей -вироби з Греції, Криту, Єгипту, Індії, Афганістану, Балтійського регіону та Егейських островів. Деякі прикраси виготовлені зі слонової кістки та бурштину, а частина посуду -з алебастру, що свідчить про широкі торговельні зв’язки міста.
Обвал стелі гробниць випадково зберіг їхній вміст, заблокувавши доступ і захистивши поховання від пограбувань. Це дозволило науковцям детально дослідити поховальні ритуали бронзової доби.
Вчені встановили, що гробниці використовувалися кількома поколіннями, що вказує на значення родинних зв’язків у давньому суспільстві. Аналіз решток показав, що поховані належали до правлячої еліти, а більшість із них помирали у віці до 40 років.
Надалі дослідники планують вивчати ДНК знайдених останків, аби краще зрозуміти походження, демографію та спосіб життя давньої громади. -
У Норвегії знайшли 3000-річні наскельні різьблення доби бронзи
У східній Норвегії, поблизу міста Берум, було виявлено добре збережені наскельні різьблення віком понад 3000 років. Як повідомляє Arkeonews, знахідку зробив досвідчений дослідник первісного мистецтва Тормод Ф’єльд під час поїздки поблизу пагорба Колсостоппен. Звичайний огляд місцевості несподівано привів до відкриття цілої групи різьблених зображень, що датуються добою північної бронзи.
Найбільш помітними серед них є великі зображення кораблів – один із ключових мотивів скандинавського наскельного мистецтва. Частина суден зображена у вертикальному положенні, а інші – перевернутими. Археологи пов’язують такі сюжети з уявленнями про подорожі, торгівлю, ритуальні переходи або ж космологічні вірування, зокрема культ сонця та уявлення про потойбічний світ. Подібні мотиви відомі за знахідками в Танумі у Швеції та Альті на півночі Норвегії, що свідчить про спільні культурні традиції в регіоні.
Окрім кораблів, Ф’єльд виявив різьблення у вигляді людської стопи та руки з п’ятьма масивними пальцями. Такі зображення трапляються значно рідше, ніж сцени з тваринами чи суднами, і тому викликають особливий інтерес. Дослідники вважають, що сліди рук і ніг могли символізувати ритуальну присутність, право на територію або участь у священнодіях.
Сам Ф’єльд наголошує, що подібні відкриття не є випадковими. За його словами, ключову роль відіграє розуміння ландшафту – стародавніх берегових ліній, орієнтації скель до сонця та близькості до давніх водних шляхів. У бронзову добу рівень моря був значно вищим, і місця, що сьогодні знаходяться вглиб суші, тоді розташовувалися біля узбережжя.
Особливу цінність відкриттю надає й матеріал: різьблення виконані не на граніті, а на пісковику, що є рідкістю для східної Норвегії. М’якша порода дозволила зберегти сліди окремих ударів інструментів, завдяки чому дослідники можуть краще зрозуміти техніку роботи майстрів бронзової доби.
Дослідники не виключають, що в регіонах Аскер і Берум приховано ще чимало подібних пам’яток, які можуть суттєво розширити знання про доісторичну Норвегію. -
У Німеччині виявили римські табори далеко за межами імперії
Німецькі археологи зробили резонансне відкриття після того, як аматор Майкл Барковскі помітив незвичні геометричні форми на супутникових знімках поблизу міста Акен у федеральній землі Саксонія-Ангальт.
Згодом з’ясувалося, що йдеться про залишки похідних військових таборів Римської імперії – знахідку, яка ставить під сумнів усталені уявлення про північні межі римського впливу.
Після повідомлення Барковскі професійні археологи провели власні аерофотодослідження та підтвердили його гіпотезу. Подальші пошуки дали змогу виявити ще три римські табори – поблизу Акена, Трабіца та Дерсгайма.
У 2024–2025 роках на місцях провели масштабні наземні розкопки. Вчені задокументували понад 1500 артефактів, зокрема фібули, монети та залізні предмети. Більшість знахідок датують початком ІІІ століття нашої ери.
Фахівці називають відкриття археологічною сенсацією, адже воно свідчить, що римляни могли проникнути значно далі на північ сучасної Німеччини, ніж вважалося раніше. Відомо, що Римська імперія почала завоювання регіону за імператора Августа, відступила через кілька десятиліть, а у III столітті за правління Каракалли знову повернулася.
Типові римські похідні табори мали прямокутну форму із заокругленими кутами, оборонні вали, рови та ворота з усіх боків – саме такі ознаки виявили на нових археологічних локаціях. -
В Індії знайшли списи залізної доби. Це може переписати історію металургії
В індійському штаті Тамілнад археологи виявили кілька добре збережених списів на місці поховання воїна залізної доби. Незвична форма та розміри зброї вказують на ранні технологічні прориви в обробці заліза, повідомляє Arkeonews з посиланням на The Times of India.
Науковці датують знахідки періодом приблизно 2500–3000 років до нашої ери. Один зі списів має довжину близько 2,5 метра, інший – трохи коротший. Вони були встановлені у формі хреста біля похоронної урни, прикрашеної золотими елементами.
За словами професорки Вібхи Тріпаті з Індуїстського університету у Варанасі, наявність зброї у похованні підтверджує, що там був похований воїн. Дослідники також припускають, що списи могли бути виготовлені спеціально на замовлення, адже обробка заліза у той період була складним і високотехнологічним процесом.
Водночас незвичайний розмір списів може свідчити про їх ритуальне або символічне призначення – ймовірно, вони підкреслювали високий статус похованої особи.
Окрему увагу археологів привернув відмінний стан металу: корозія майже відсутня завдяки особливому хімічному складу ґрунту в регіоні. Це дає змогу детально дослідити давні методи кування та гартування заліза.
Фахівці зазначають, що у той період Тамілнад був важливим центром металургії. Місцеві ковалі працювали не лише із залізом, а й зі сталлю, володіючи передовими технологіями нагрівання, кування та термообробки.
Знахідка може змінити уявлення про час появи залізних технологій у світі. Наразі вчені планують подальші дослідження, які допоможуть глибше зрозуміти еволюцію металургії в давні часи. -
Вчені вперше знайшли фізичні докази використання бойових слонів у Європі
Іспанські археологи зробили відкриття, яке змінює уявлення про масштаби та реальність бойових дій у Західній Європі часів античності, повідомляє Arkeonews. У місті Кордова було виявлено перший матеріальний доказ присутності карфагенських бойових слонів на європейському континенті під час Другої Пунічної війни (218-201 роки до н.е.).
Знахідку зробили ще у 2020 році під час рятівних розкопок на пагорбі Коліна-де-лос-Кемадос, де нині розширюють провінційну лікарню Кордови. Археологи виявили зап’ястну кістку слона, що датується кінцем IV-III століттям до нашої ери.
Місце розкопок ідентифікували як іберійський оппідум Кордуба – велике до-римське укріплене поселення, розташоване на стратегічній терасі над річкою Гвадалквівір. У шарі пізнього залізного віку археологи зафіксували сліди інтенсивної військової активності: кам’яні артилерійські снаряди, важкі наконечники стріл для облогових машин, а також карфагенські монети, викарбувані в Картахені між 237 і 206 роками до н.е.
Кістку слона знайшли під завалом саманної стіни, що закривала цей культурний горизонт. Саме це, ймовірно, і врятувало її від знищення або пізніших втручань.
Анатомічний аналіз показав, що знахідка є третьою зап’ястною кісткою правої передньої кінцівки слона. Радіовуглецеве датування підтвердило, що вона належить до до-римського періоду, виключивши як викопне, так і сучасне походження. Хоча точно визначити вид неможливо, розміри кістки перевищують параметри сучасних азійських слонів. Античні джерела вказують, що Карфаген переважно використовував африканських слонів, яких відловлювали у Північній Африці та тренували за елліністичкими військовими традиціями. Фото: R. M. Martínez Sánchez (A) Права третя зап’ясткова кістка слона (B) Анатомічне положення кістки в правій лапі слона. (C) Розташування в загальній структурі скелета. (D) 3D-діаграма, що порівнює кістку з порівняльними зразками: двома самками азіатських слонів і степовим мамонтом. Стародавні неодноразово згадували про десятки й навіть сотні бойових слонів у військах карфагенян, проте досі ці свідчення спиралися майже виключно на письмові джерела, іконографію та монети. Знахідка з Кордови вперше напряму підтверджує їхню реальну присутність у регіоні.
Дослідники звертають увагу і на те, що було знайдено лише одну кістку. За однією з версій, слон міг загинути під час локального бою або облоги, а рештки тіла згодом були знищені чи розкидані. Водночас археологи наголошують: ця кістка не мала жодної торговельної цінності, на відміну від бивнів, тож її поява на місці розкопок майже напевно пов’язана з перебуванням живої тварини. -
В Італії знайшли легендарну базиліку Вітрувія, яку шукали століттями
У Італії археологи знайшли базиліку в місті Фано, яку детально описав римський архітектор Марк Вітрувій Полліон у своєму трактаті De Architectura. Руїни споруди виявили під час реконструкції площі Андреа Коста. Базиліка має прямокутний план і 12 колон, які повністю відповідають описам Вітрувія. Міністр культури Італії вважає це відкриття історичним і наголошує на науковій цінності знайдених елементів. Пошуки споруди тривали століття, а перші підозри на її існування з’явилися ще у 2022 році. Марк Вітрувій Полліон жив у I столітті до н.е. і був відомим теоретиком архітектури, чия праця вплинула на розвиток європейської архітектурної традиції на століття вперед.
-
У Туреччині знайшли перстень лучника з перлинами віком понад 800 років
У турецькому місті Хасанкейф археологи зробили унікальну знахідку -традиційний перстень лучника, датований XII–XIII століттями. Особливістю артефакта є наявність перлин, що робить його першим відомим прикладом такого типу прикраси, повідомляє Arkeonews.
Розкопки проводили у 2025 році на території Великого палацу, який вважають резиденцією правителів династії Артукідів. Перстень було знайдено між несучими стінами будівлі. За словами дослідників, прикраса, ймовірно, належала високопоставленому представнику двору.
Перстень, відомий також як зихгір, оздоблений дрібними перлинами з обох боків, а в центрі композиції розміщений бірюзовий камінь. Корпус прикрашений срібними вставками з трикутними мотивами, доповненими ромбоподібним орнаментом. Виріб виготовлений зі слонової кістки – надзвичайно цінного матеріалу для того часу, який використовували переважно для предметів розкоші.
Такі персні носили представники королівських та аристократичних кіл. Їх одягали на великий палець не стільки для практичної стрільби з лука, скільки як символ соціального статусу та для участі в церемоніях.
У середньовіччі Хасанкейф був важливим торговельним і культурним центром на південному сході сучасної Туреччини, розташованим уздовж річки Тигр. У різні періоди тут мешкали римляни, візантійці та османи. За правління Артукідів місто пережило розквіт, що підтверджують монументальні палаци, укріплення та численні археологічні знахідки.
Виявлений перстень не лише збагачує знання про середньовічне мистецтво стрільби з лука, а й підтверджує ключову роль соціального статусу та символіки в житті тогочасних еліт. -
Археологи знайшли найдавнішу отруйну зброю людства віком 60 тис років
У Південній Африці археологи зробили сенсаційне відкриття – знайшли наконечники стріл віком близько 60 тисяч років, на яких збереглися сліди рослинних отрут. Це найдавніший відомий доказ використання отруйної зброї людиною. Про це повідомляє Live Science з посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Science Advances.
Знахідку виявили у скельному укритті Умхлатузана, яке належить до південноафриканської технологічної культури кам’яної доби Ховісонс-Порт. Відкриття свідчить, що мисливці-збирачі почали застосовувати отрути більш ніж на 50 тисяч років раніше, ніж вважалося до цього.
Під час аналізу мікроскопічних залишків на поверхні кварцових наконечників науковці зафіксували сліди токсинів буфандрину та епібуфанізину. Ймовірно, ці речовини отримували з молочного екстракту рослини Boophone disticha, відомої як “отруйна цибулина”, яка й сьогодні росте неподалік – приблизно за 12,5 кілометра від місця розкопок.
Дослідники також виявили ідентичні хімічні сполуки на південноафриканських стрілах XVIII століття, що свідчить про надзвичайну сталість цієї біохімічної технології протягом тисячоліть. Водночас давні мисливці використовували просту однокомпонентну отруту, на відміну від пізніших складних сумішей з кількох інгредієнтів.
За словами вчених, використання повільнодіючої отрути вимагало складного мислення та попереднього планування. Мисливці усвідомлювали, що поранена тварина не загине миттєво, але поступово ослабне, що полегшить її переслідування.
“Наше дослідження демонструє, що ці люди володіли системою знань, яка дозволяла ідентифікувати, добувати та застосовувати токсичні рослинні ексудати”, – зазначають автори роботи.
Раніше найдавнішим доказом використання отрути вважалася знахідка віком близько 7 тисяч років з печери Крюгера в Південній Африці, а також так звані “аплікатори для отрути” з печери Бордер віком 24 тисячі років. Нове відкриття з Умхлатузани фактично ставить крапку в цих наукових суперечках, відсуваючи початок застосування отруйної зброї на 60 тисячоліть у минуле. -
У Британії знайшли кельтську бронзову трубу часів боротьби з Римом
На заході англійського графства Норфолк археологи зробили унікальне відкриття – бронзову військову трубу залізного віку, відому як карнікс. Артефакт імовірно пов’язаний із кельтським плем’ям іценів, яке у I столітті нашої ери чинило опір римській експансії. Про це повідомляє The Guardian.
Карнікс було знайдено влітку минулого року під час археологічних розкопок, що передували будівництву нового житлового комплексу. Саме на цій території мешкало плем’я іценів, яке у 60 році нашої ери на чолі з королевою Боудікою підняло повстання проти римської армії.
Знахідка вважається найповнішим зразком карнікса, відомим на сьогодні. Інструмент виконаний у формі дикої тварини, що ричить, і, ймовірно, кріпився на довгому мундштуці, піднятим високо над головами воїнів. Така конструкція дозволяла використовувати трубу не лише для подачі сигналів, а й для психологічного залякування супротивника під час бою.
Разом із карніксом археологи виявили цілий комплекс військових артефактів залізного віку, зокрема бронзову голову кабана та п’ять щитових накладок. Вважається, що скарб був захований приблизно у I столітті нашої ери.
На трубі збереглися сліди ремонту, що свідчить про її тривале використання. Перед похованням інструмент частково розібрали, а щитові накладки поклали зверху.
Виконавчий директор компанії Pre-Construct Archaeology Марк Гінман назвав знахідку “відкриттям, яке трапляється раз у житті, раз у кар’єрі”. Наразі артефакти проходять процес консервації, після чого їх детально досліджуватимуть науковці. Втім, навіть попередній аналіз уже вказує на чіткий зв’язок знахідки з культурою іценів.