Категорія: Новини України

Жорсткий реалізм – не капітуляція Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв’ю виданню Новини.LIVE сказав, що замороження бойових дій по лінії фронту є одним зі сценаріїв завершення війни в Україні, які нині розглядаються. “Один із можливих сценаріїв – заморозка по лінії фронту. І президент про це говорить. Але я думаю, що рішення про фінал, про сценарій, який буде фінальним, буде приймати президент”, – зазначив він. За словами представника ОП, нині тривають консультації на рівні президента України та лідерів Європи. Зокрема, є чітке бачення й розуміння ризиків, пов’язаних з Росією.
Оскільки Сполучені Штати та європейські країни не готові надати Україні всі ресурси, необхідні для перемоги у війні, обставини диктують пошук іншого шляху. Один із варіантів – тимчасове призупинення бойових дій без офіційного визнання втрати територій. Це дало б Україні змогу зміцнити власну оборону та поліпшити економічну ситуацію.
Таку думку висловлює політолог і стратег у сфері геополітики Марк Бролін у своїй колонці для The Telegraph. “Назвімо це “корейським” заморожуванням із “німецьким” фіналом – це пауза, яка не визнає юридично захоплених територій, забезпечує чіткі безпекові гарантії сьогодні та вкладає ресурси у спроможність України з часом звільнити свої землі. Це не капітуляція, а стратегічне використання часу”, – пояснив він. Експерт наголосив, що такий варіант є хоч і не втішним, але реалістичним, і саме час може зіграти на користь України. На це, за його словами, існує три основні підстави.
Першою з них Бролін називає послаблення економіки Російської Федерації внаслідок міжнародних санкцій, втечі інвесторів та затяжної війни.
Другою причиною він вважає обмеження у внутрішній політиці США, які заважають Білому дому забезпечити довгострокову підтримку України, адже нині Америка дедалі частіше розглядає війну Росії проти України як переважно європейську проблему.
Проте, зазначає політолог, нинішній президент США Дональд Трамп, ймовірно, стане останнім главою держави, який керується “архаїчними рефлексами епохи Холодної війни”, коли будь-яка критика РФ сприймалася як загроза глобального протистояння. “Саме в цьому, очевидно, й криється аргумент, що країни, які межують із Росією, повинні змиритися з васальною роллю – хоча “ведмідь” уже давно не той, а більшість республік, що були частиною СРСР, змогли вийти з його тіні”, – підкреслив аналітик. Третьою важливою умовою для позитивного сценарію Бролін називає пробудження Європи: курс на скорочення озброєнь і залежність від російських енергоресурсів поступово відходить у минуле. В міру зміцнення Європи, за його прогнозами, залишки радянської спадщини будуть лише прискорювати внутрішнє ослаблення Росії. Адже протягом десятиліть країни, які колись були частиною СРСР, лише нарощували економічну перевагу над Росією, якщо вимірювати ВВП на душу населення.
Експерт також висловився щодо умов, за яких припинення активної фази війни може мати сенс: це має бути не просто “заморожування”, а конкретна стратегія – без юридичного визнання анексованих територій, із багаторівневою системою безпеки для України. До неї мають входити: системи ППО, боєприпаси, регулярні навчання, стабільні канали постачання комплектуючих, автоматичні санкції у випадку порушень з боку РФ і програма інвестицій у розвиток деокупованих і тимчасово окупованих територій.
Ці елементи, на його думку, зробили б паузу не застійною, а ще одним фронтом змагання систем. Це шлях, який може завершитися через декілька років, а не десятиліть, об’єднаною Україною, що перевершить Росію так само, як Західна Німеччина обійшла Східну.
А з твердженням про те, що такий сценарій буде поступкою агресору, він не погоджується. І наголошує, що замороження не означає визнання втрат і не скасовує санкцій – навпаки, воно фіксує юридичну позицію і тиск на агресора.
Бролін стверджує, що це – не капітуляція перед реальністю, а навпаки – визнання теперішньої ситуації з прицілом на стратегічну перевагу. Такий крок дає шанс підірвати сили й легітимність Москви до моменту, коли реальні зміни стануть можливими.
На його думку, “жорсткий реалізм” потребує готовності суспільства тимчасово прийняти таку несправедливість задля майбутньої перемоги. Але коли вибір стоїть між нескінченною війною і неефективною ескалацією, дисципліноване призупинення бойових дій із чіткими умовами і фінансуванням виглядає найбільш обґрунтованою стратегією. З урахуванням усіх факторів, заморожена лінія фронту сьогодні може стати основою для свободи завтра. Без примирення з ворогом Свою позицію висловив і ветеран російсько-української війни, майор запасу Олексій Гетьман в ефірі “24 Каналу”. “На сьогоднішній день відбити військовим шляхом ті території, які тимчасово втрачені, неможливо. Зафіксувати лінію фронту – так, зробити певні контрудари, пересунути лінію фронту трохи на схід – цілком можливо, нам це може вдатися. Але ми не можемо зараз, навіть за допомогою партнерів, без їхніх військ, скажемо так, просто силоміць забрати ці території. Тому треба казати, що конфлікт може бути заморожений”,- зазначив Гетьман. Він додав, що така заморозка не означає повного припинення вогню – бойові дії триватимуть, але в менш інтенсивній формі, подібно до того, як це було у період 2016-2018 років.
Ветеран підсумував, що це цілком розумна ситуація, принаймні поки що, – заморозити без визнання російськими тимчасово окупованих територій.
У той же час пролунала й альтернативна думка. “Консервація лінії фронту була у 2014 -2015 роках. І що дала ця консервація та окупація? Бомбардування всієї території України та окупацію ще більшої частини країни. Якщо згадати Другу світову, то Черчіль казав, що війна може закінчитися лише завдяки капітуляції Німеччини та осі країн зла, які її підтримували”, – заявив Суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін в ефірі i-ua.tv. Спочатку, нагадав він, капітулювала Італія, після неї 8 травня 1945 року капітулювала Німеччина. Остання капітуляція імператорської Японії відбулася 2 вересня 1945 року. Тобто весь час прослідковувалися капітуляції, а не примирення з ворогом. Саме з цієї стратегії, на думку Шишкіна, слід говорити з Європою та США.
Галина Гірак