Ахмед Тамім, Кадиров і війна: мовчання, що звучить голосно. Муфтій Ахмед Тамім, офіційний керівник Духовного управління мусульман України (ДУМУ), давно позиціонує себе як духовний лідер українських мусульман. Проте його зв’язки з Рамзаном Кадировим і реакція на повномасштабну війну Росії проти України викликають серйозні питання — як у мусульманській спільноті, так і серед громадянського суспільства.
Зв’язки з Кадировим: «старий друг» Кремля
Ахмед Тамім неодноразово зустрічався з представниками клану Кадирових. Він сам зазначав, що знав Ахмата Кадирова ще з 90-х. У 2013 році Ахмед Тамім зустрічався з Рамзаном Кадировим, який назвав його «старим другом».
Муфтій активно співпрацював із чеченською релігійною адміністрацією. У 2012 році він підписав угоду з муфтієм Чечні Султаном-Хаджи Мірзаєвим — для «боротьби з релігійним екстремізмом», що напряму вкладалося в російську пропаганду.
Його похвала Кадирову у 2019 році (назвав Рамзана тим, хто «зупинив поширення екстремізму») була широко розтиражована в Чечні.
Але після 24 лютого 2022-го Тамім раптово «забув» про свої зв’язки. У сюжеті українського телебачення він стверджував, що зустріч з Кадировим була нібито випадковою і він навіть не знав, хто це. Це виглядає як свідома спроба дистанціюватися від кремлівського режиму вже після початку повномасштабної війни.
Реакція на війну: півтора року мовчання
У 2014 році, після окупації Криму та початку війни на Донбасі, ДУМУ під керівництвом Таміма не зробило жодної заяви щодо російської агресії. Історія повторилась у 2022-му.
Після початку повномасштабного вторгнення Ахмед Тамім не звернувся до українських мусульман українською мовою, не закликав підтримати державу, не згадав ані про ЗСУ, ані про Росію. Єдине звернення, записане арабською 28 лютого 2022 року, містило абстрактні фрази про «необхідність припинити кровопролиття» — без згадки агресора.
Лише 26 травня 2023 року — через 15 місяців війни — ДУМУ опублікувало заяву з обережним осудом війни. Там не висловлено підтримки Україні або українським захисникам. Це виглядало радше як формальна спроба прикрити інформаційний вакуум, а не як позиція духовного лідера.
Інші мусульманські організації, мусульманські волонтери з фронту — активно підтримували державу, займалися евакуацією, гуманітарною допомогою, працювали з пораненими.
Тамім і його структура — промовчали. Коли мовчання — це політична заява Ахмед Тамім любить говорити про аполітичність. Але мовчання про війну, коли твоя країна стікає кров’ю, — це вже політична позиція.
І вона дуже нагадує позицію тих, з ким Тамім неодноразово зустрічався — з Кадировим, кремлівськими ставлениками, російськими муфтіями, що давно стали частиною путінської вертикалі. В умовах війни така «нейтральність» — це не про етику. Це питання національної безпеки.
Релігія не може бути прикриттям для співпраці з агресором.
Залишити відповідь